Іранська рапсодія

Із серії «Проти ночі»

Авторка перекладу: Світлана

Не хотілося прямо сьогодні повертатися до теми Додіка Тромба, навіть у світлі того, що з’явилися дані про Епштейна в тому плані, що він мав якісь близькі зносини з прутіним, а ФБР склала звіт про те, що Епштейн, який взагалі-то фінансист, керував фінансами або частиною фінансів і диктатора Зімбабве Мугабе, і повелителя курей та півнів, відповідно – фюрера курника – прутіна в той час, коли він якраз був «по яснах» з Додіком. Цю тему поки що відкладу, бо є дещо інша лінія його таланту, яка має вигляд і запах відомої субстанції, що є духовним вмістом вигрібної федерації. Вони це називають традиційними цінностями, але це не скасовує того, чим воно є насправді, а саме – ла*ном.

Інша тема – суворе протистояння з Іраном. У своєму фірмовому стилі логореї Додік зараз розповідає про те, що його суворість не має меж і що іранці це розуміють і просяться на переговори. В одному зі своїх останніх сеансів нетримання язика він сказав, що зараз ідуть серйозні переговори з іранцями. А трохи раніше він заявив про те, що він сповнений рішучості, але союзникам нічого про свої плани не розповідає, бо це було б безглуздо. Ще він сказав таке:

«Сподіваюся, ми укладемо угоду. Якщо це станеться, добре. Якщо ні, побачимо, що буде».

З урахуванням подробиць, які зараз спливають у справі Епштейна, і того, як це перегукується з діяльністю самого Тромба, можу припустити, що слово «угода» (рос. «сделка». – Прим. перекл.) прийшло до нього через Епштейна, який розповів Додіку про те, що росіяни першими запустили в космос не тільки Гагаріна, а й собак Бєлку і Грєлку. Додік недочув, і йому запам’яталося Бєлку і «Сдєлку». Ну, а через те що він сам зараз не виходить із стану Білки, то «Сдєлка» напрошується сама собою.

І загалом на це можна було б не звертати уваги, але товариш говорить не лише про те, що переговори вже йдуть, а що вони «серйозні». Це при тому, що міністр закордонних справ Ірану Аббас Аракчі заявив, що «зараз немає серйозної основи для переговорів». Так і сказав:

«Для того щоб переговори були реальними та плідними, необхідно спочатку усунути атмосферу погроз і тиску… США намагаються зв’язатися з Іраном через інші країни. Не можна вести переговори, диктуючи умови. Зміна режиму в Ірані – це лише ілюзія, в якій живуть деякі. Наша система міцна, тому зміна одних людей іншими нічого не змінює».

Але ж старий упевнено та публічно говорить про те, що переговори йдуть. Може, вони йдуть у його голові? Адже він уже казав, що сперечається сам із собою, і перемагає той він, у якого аргументи виявляються крутішими. Можливо, й тут щось подібне? А може, його так само розводять його підлеглі, як Герасимов розводить прутіна за Куп’янськ? Журналісти, слухаючи ці спічі, тихо випадають в осад, бо з Ірану йде зовсім інша інформація, і риторика там зовсім не сприяє переговорам.

Так, головний бородатий рушник Хаменеї говорить не просто про майбутню війну, а про те, що вона неодмінно стане регіональною, тобто вийде за межі Ірану. Ось його пряма мова:

«Америка має знати, що якщо вона почне війну, то приведе до регіонального конфлікту… Не ми це почнемо і не збираємося атакувати якусь країну, але іранці сильно вдарять тих, хто нападе на них і буде їм дошкуляти».

Причому рушник це каже, вже сидячи в бункері і приготувавшись до жорсткого розкладу. А тим часом депутати парламенту в Тегерані провели вранці в неділю войовничу акцію, прийшовши до «меджлісу» в мундирах Корпусу вартових Ісламської революції. Вони скандували «Смерть Америці!» та «Смерть Ізраїлю!». Але ж серйозні переговори таки йдуть, адже не може ж старий, та ще й керманич такий країни, так відчайдушно брехати в очі телекамерам? З іншого боку, зараз відомо про те, що між Тегераном і москвою курсують літаки, які використовуються керівництвом країн, і, можливо, Додік мав на увазі ці переговори? Словом, усі, хто слухає промови Тромба, повинні переконатися, що пристебнули паски. Про всяк випадок.