В основній частині листа генерал докладно описує те, що робить Сі і як він відмовляється від колективного принципу прийняття важливих рішень, у тому числі – про можливу війну. Генерал пише про те, що він – ветеран війни і бачив її обличчя на власні очі, на відміну від тих, хто бездумно й легко розмірковує на ці теми. І загалом він не веде антивоєнної риторики як такої, але пише про те, що Сі формує коло осіб, які приймають такі рішення, за принципом особистої відданості, а не якихось ділових якостей. Це щось нагадує, чи не так? А далі він пише таке:
«По-друге, я пасивно підтримував необмежену допомогу росії, яку надавав Сі Цзіньпін, що по суті означало підтримку вторгнення росії в Україну, що викликало ворожість до моєї країни з усієї Європи та України. У той час я переоцінив сили росії, думаючи, що російський бліцкриг завоює Україну, а потім вони підтримають наше звільнення Тайваню. Результат? І росія, і Україна ненавидять нас. Коли я відвідав росію перед Новим роком за місячним календарем, мене прийняли на високому рівні, але переговори були вкрай недружніми. Російсько-українська війна була безглуздою, адже ті самі люди завдавали шкоди один одному. Якби ми напали на Тайвань, результат був би таким самим».
Як бачимо, занадто лінійні оцінки того, що і як відбувається в Китаї, навряд чи будуть корисними. Це стосується як Тайваню, так і курника. Крім того, генерал прямо говорить про те, що саме Сі, а не армія, є ініціатором війни з Тайванем і саме Сі узгодив приховану підтримку путінської війни. В цьому випадку авторові листа не було потреби щось вигадувати на цю тему. Ситуацію в Україні він проводить як аналогію можливого розвитку подій за умови схвалення плану нападу на Тайвань, і не більше. До речі, він докладно пояснює саме цей вузол:
«Дозвольте мені розповісти трохи детальніше. Спочатку я хотів звільнити Тайвань і завершити велику справу національного возз’єднання. Однак, послухавши аналіз Лю Ячжоу, я облився холодним потом. Навіть якби сотні тисяч солдатів було кинуто в море, вони не змогли б наблизитися до Тайваню. Якби спалахнула війна, Японія втрутилася б, а за нею – Сполучені Штати.
Військові об’єкти, мости і нафтосховища вздовж південного узбережжя Китаю було б знищено американо-японською коаліцією впродовж кількох годин. Ми також могли б зруйнувати деякі будівлі на Тайвані, але зрештою нам все одно довелося б сплатити військові репарації, а всі закордонні активи країни було б заморожено. Країна перестала б існувати, а партія і країна загинули б».
Словом, ті, хто писав про цього генерала, що він їздив до москви для того, щоб пройтися з прутіним по яснах, можуть подивитися на те, що він сам говорить про всі ці речі і як обґрунтовує свою позицію. І далі він парирує саме ті звинувачення, які й було йому висунуто людьми Сі. Мабуть, там діють приблизно так, як це робили опричники Сталіна у 1937-му, а саме – стандартний набір звинувачень: робота на іноземну розвідку, особисте збагачення (корупція) і далі – за списком.
(Далі буде)
> Сі формує коло осіб, які приймають такі рішення, за принципом особистої відданості, а не якихось ділових якостей. Це щось нагадує, чи не так?
Зе
не тільки зе
так само трампомпон
та й хуйло теж так видирався на гору
Ну, Трампу друге обличчя підсунув Маск, якого Трамп потім вигнав. І в Трампа більше схоже не так на принцип особистої відданості, як на принцип максимально близької відмороженості, що, в певному збоченому сенсі, якраз є принципом «ділових якостей». Втім, у першу каденцію з особистою відданістю оточення йому взагалі тяжко було, а в цю він і справді в цьому питанні просунувся.
Прутло — так, однозначно.