Уперше опубліковано: 07.03.2023
Авторка перекладу: Світлана
Останнім часом мені довелося читати і слухати як наших великих фахівців і навіть «експертів», так і ворожих, про те, що зараз відбувається на фронті і куди все це рухається, і я прийшов до висновку, що час уже вставити свої п’ять копійок, бо якщо слухати або читати все підряд, то складається враження, що вони або приймають якісь особливі, але обов’язково сильнодійні засоби, або цих засобів їм явно не вистачає для того, щоб увімкнути мозок. Власне, таке враження склалося певний час тому після того, як один із наших колег попросив передати «головам із телевізора» – нашим або тим, хто називає себе нашими, – великий привіт з одного дуже вузького питання. А саме – щодо поширеного і хвацького виразу «снарядний голод» стосовно військ противника.
При цьому колега резонно припустив, що якби така порожня голова, в якій бовтається язик без кісток, хоча б добу пробула на його позиції, то він би особисто побачив і почув, що таке «снарядний голод» окупантів. Він був готовий побитися об заклад на пляшку хорошого віскі, що через добу цей «фахівець» чи «журналіст» навіть не став би прати свою спідню білизну і навіть верхній одяг, а відразу викинув би їх, як непотріб. І це за умови, що день би випав особливо «тихим» і без ближнього бою, бо якщо вперше побачити щось подібне без підготовки, нерви можуть здати в кого завгодно. Але якщо це виключити і просто залишити прослуховування арти, то цього було б достатньо, щоб назавжди вилікувати такого пацієнта від бажання розкидатися такими гучними виразами.
Через те що в нас немає ні часу, ні бажання особисто спілкуватися з подібною публікою, то цей самий «привіт» ми вирішили передати віртуально, а сама тема вимагала певного осмислення настільки, щоб можна було сформулювати просту і зрозумілу думку, яка б пояснювала суть цієї теми. Словом, спробуємо розкласти все так, щоб усім було зрозуміло, про що йдеться і наскільки застосовні такі літературні образи, як «снарядний голод». Я сьогодні спеціально переглянув кілька свіжих відео, де «голова з телевізора» жонглює подібними термінами, і виявилося, що цей вираз вона бере з ворожих пабліків та бездумно вживає у своєму мовленні.
Звідси й виходить розрив картини, де, з одного боку, стверджують, що противник не має снарядів, а з іншого – очевидці розповідають, що ніякого такого голоду вони не спостерігають. Ба більше, вони б і раді, щоб ворог сів на таке голодування, але реальність виглядає зовсім по-іншому. Звідси випливає, що наші «журналісти» оперують суб’єктивним уявленням ворога про те, що відбувається, особливо не вникаючи ні в суть цього терміна, ні в те, як насправді виглядає ситуація. Тому доводиться це робити за них. Але спочатку – короткий історичний відступ.
Так сталося, що ще зі шкільного віку я мав нагоду прочитати кілька книжок зі спогадами радянських воєначальників, у тому числі й у виконанні товариша Жукова. Я пам’ятаю, що це була величезна, товста і дуже важка книжка, написана ще більш важким стилем з масою подробиць у плані того, які підрозділи і з’єднання брали участь у тому чи іншому епізоді війни. Вже значно пізніше стало відомо, що перше видання мемуарів сильно відрізнялося від останнього і більшість змін до тексту вносилася безсовісно, вже після смерті самого Жукова.
(Далі буде)