Про кольори

Із серії «Проти ночі»

Авторка перекладу: Світлана

Сьогодні з кожної праски відливаються новини про те, що переговори в Абу-Дабі були успішними і черговий раунд цих переговорів відбудеться вже наступного тижня. Це подається як якесь досягнення чи прорив, але чомусь виглядає як слова тітоньки Чарлея зі старої комедії «Здравствуйте, я ваша тетя!». Там «тітка» сказала: «Я тебе поцілую… Потім… Якщо не передумаєш». Тобто зараз можна брякнути будь-що, і підгодована преса все це буде пережовувати, як Бобик – грілку. І головне – це вже було стільки разів, що навіть їсти не хочеться.

Можливо хтось пам’ятає, але ті ж самі джерела, що зараз, захлинаючись, пишуть про вказані вище заходи, з таким самим ентузіазмом писали, що боневтік влаштував «форум миру», і перераховували, хто там приїхав і як тряс руку. Тоді носилися з цим, як дурень із галоперидолом, а тепер ніхто навіть згадати не може, що це був за захід. Але пацієнт катався по закордонах за казенні гроші, з суворим виглядом та в обвислих штанях, щось там гундосив, а результат – нуль.

Те ж саме було і про лендліз, який обіцяв облаштувати суворий підкорювач роялів. Про це так розповідали, що можна було викинути всі слова, а замість них поставити одне – «халва» – і повторювати багато разів для того, щоб у висловухої публіки стало солодко в роті. Ну, гаразд, це було вже давно, візьмемо свіжіший приклад. Усі ж пам’ятають епопею з корисними копалинами в обмін на зброю, і…? Знову ж таки, розмови були такі дзвінкі, а штани – такі обвислі, що регулярність подібних шоу просто стала зашкалювати. Як відомо, результат усього цього знову виявився стабільним і незмінним – нульовим для України, але не нульовим для їздунів по закордонах.

Сьогодні вранці ми звертали увагу на те, що якимось дивним чином усі ці поїздки збігаються з масштабними ударами навіть не по всій Україні, а саме по Києву, бо їздуни стартують із цього міста. Всі ці прильоти і найважчі наслідки перших годин і днів відбуваються на тлі туристичних вояжів цих діячів за кордон. А вони суто туристичні, бо мають незмінно нульовий результат. Ось і зараз, коли столиця переживає глибоку енергетичну кризу, боневтік вештається по закордонах, щоб зробити чергове ніщо.

І тут слід повернутися до переговорників в Абу-Дабі, які наступного тижня проведуть другий тур… Погляньмо на все це з іншої точки зору. Група чиновників та «слуг народу» замість того, щоб служити народу, відвалила в теплі краї, і наскільки можна зрозуміти, просто зараз за казенний кошт чилить на пляжах і тиняється по кабаках «між раундами переговорів». Напевно, навіть найзеленіші представники електорату не запідозрять цих персонажів у тому, що вони повернуться до Києва і потім – знову поїдуть на переговори. При цьому боневтік рвав на собі спіднє і розповідав про те, що він особисто координуватиме роботи з усунення наслідків атаки. Насправді сказати можна що завгодно, а потім тихенько шмигнути за кордон і тинятися, поки тут усе стоїть раком. Ну, а їхні родини – давно вивезені за кордон. Товариш Умєров прилаштував сім’ю в США, наприклад, і вона не бачить ні дронів, ні ракет, ні блекауту, ні взагалі нічого, а сам він зараз розслабляється в Абу-Дабі. Та вони чудово влаштувалися!

Ну гаразд, Умєров зараз має посаду секретаря Радбезу. Навряд чи це той персонаж, який має брати участь у міжнародних переговорах і взагалі виїжджати за кордон під час війни, але що там робить Арахамія? Цей пацієнт настільки однозначно зарекомендував себе, що до питань безпеки та оборони його не можна підпускати навіть на гарматний постріл. А тим часом у коментарі до статті про наліт один із колег дослівно сприйняв пропозицію порахувати збіг турпоїздок боневтіка та обстрілів. Ось що він написав із цього приводу:

«Статистика співпадінь (2024–2026) Кореляція між відсутністю Президента та атаками виглядає наступним чином: Масовані комбіновані атаки (понад 50 цілей): близько 74% таких обстрілів Києва припали на дні закордонних візитів Президента».

А тепер уявімо «переговорників» в Абу-Дабі, які працюють над дегустацією напоїв, знову ж таки – за казенний кошт, і те, що нам написали на редакційну пошту після тієї самої статті:

«Я працюю на тій станції, де працювали водолази. Це правда, морози, по змінам. Але їхнє обладнання пристосовано до таких умов (палатки для обігріву, гарячі обіди і все таке). А люди, які працюють на цій станції після зміни, даже помитись не можуть. На станції, де завжди було світло та тепло. Деякі на роботі по дві доби. І працюють без медальок, в цеху, де немає вікон, дверей і навіть даху над головою. Серед уламків намагаються якось розморозити замерзле та розбомблене обладнання і взяти його в роботу. Я нічого не маю проти ДСНС, але не треба забувати, що вони для таких умов роботи і створені».

Правда ж, тут є певний контраст між трудягами, згаданими вище, та сюжетом, зробленим одним із наших читачів? І все це повторюється з місяця на місяць, із року в рік. Можна не сумніватися в тому, що все це спробує ще раз узяти владу і розфарбувати її в колір діареї.