Польське питання (Частина 3)

Тут ми зазирнемо в частинку історії, яку в нас через недогляд або навмисно засунуто в якийсь далекий кут, і тому виникають дивні аберації навіть після того, як подробиці подій давно відкрито і вони перебувають у вільному доступі. Справа в тому, що Польща, маючи за плечима відбиття агресії більшовиків, не просто вважала совок ворогом, а дійшла такого самого висновку, який тепер засвоїли і ми. А саме: Варшава тверезо оцінила ситуацію і вирішила, що лише розвал совка може каструвати цього скаженого кабана. Але ці висновки не залишилися в академічній площині, а перейшли у стадію доктрини та формування військових і політичних планів щодо розвалу країни пролетаріату-переможця, і що важливіше – Польща перейшла до стадії конкретних дій у рамках цих планів.

ПЛАНИ

На рівні розвідки було сформовано план «Прометей», який мав виконуватися силами військової розвідки для того, щоб надати максимальну підтримку сепаратистським етнічним групам як усередині совка, так і серед еміграції. Причому охоплення операції було досить широким. Відкриті джерела так окреслюють коло народів, які Польща намагалася залучити до процесу розвалу совка:

• українці;
• білоруси;
• кавказькі народи (грузини, азербайджанці, вірмени, гірські республіки);
• татари, башкири;
• середньоазіатські народи (казахи, узбеки, туркмени та ін.);
• фіни (на ранньому етапі).

При цьому розглядалися різноманітні варіанти облаштування простору, який міг відвалитися від більшовицької росії в разі успіху цієї операції, – від федерації або конфедерації у складі розширеної польської республіки до незалежних, але лояльних до Варшави держав. Таким чином, Пілсудський намагався створити буфер між материнською територією Польщі та безумовною імперією зла.

(Далі буде)