Зелений острів

Авторка перекладу: Світлана

На редакційну пошту надійшов текст, який анонімний кореспондент позиціонує як частину стенограми переговорів європейських лідерів з Тромбом з питання Гренландії. Текст цей дивний, без початку й кінцівки, а тому за достовірність викладеного в ньому ніхто не підпишеться, і кожен може вирішувати, наскільки він відповідає результатам, які офіційно оголошено після закінчення цього заходу. У ньому йде довгий діалог, але ми не будемо спеціально позначати тих, кому могли належати репліки. Кожен може визначити це самостійно. Далі – текст.

***

– І погодьтеся, ви ж її ніколи не любили.

– Якщо ви маєте на увазі той острів, то я туди літав виключно для того, щоб пограти в гольф. Усе інше – вигадки та спекуляції. Ось Клінтон – точно носився наперевіс зі своїм саксофоном, виглядаючи, хто б міг у нього дунути.

– Цікаво, цікаво. Свого часу він казав, що запрошував Моніку пограти на саксофоні, як ви в гольф…

– Це образа, і ми зараз підемо…

– Ша! Не треба хвилюватися! Меланія тут ні до чого, я мав на увазі, що ви ніколи не любили Каліфорнію, правда ж?

– Так, це – так. Демократи там розвели таке, що… але яким місцем тут Каліфорнія до острова та саксофонів?

– Ми тут обговорюємо зовсім не гольф і саксофони, а Гренландію.

– А до неї яке відношення має Каліфорнія?

– Та саме пряме! Як ви її будете вживати без французького вина, яке обіцяєте обкласти 200 відсотками тарифів? Тим більше – шампанське.

– Знайду інше вино.

– Правильно! Ви знайдете своє власне, яке виробляють у Каліфорнії, але ви самі сказали, що Каліфорнію не любите. Плюс до того, ми тут усі свої, і можна говорити на чистоту. Серйозні джентльмени все ж таки вживають гарне французьке вино, як би вони не ставилися до самої Франції. Як ви їм поясните, що перейшли на місцеве?

– Я теж маю що сказати! Адже Гренландію ніяк не можна вживати без баварських ковбасок, а ви ж їх теж обіцяли обкласти тарифами?

Виникла незручна пауза, і в цей момент той, що сидів праворуч від головного переговорника, якомога непомітніше підсунув йому записку. Доповідач відразу прокоментував:

– Тут Марко передав мені записку… В ній написано: «Поверніться до Гренландії. Це – острів, а не їжа. Вони вас розігрують».

Доповідач зі ледь помітною посмішкою окинув поглядом присутніх і продовжив:

– Дякую, консильєрі. Я одразу зрозумів, що це – розіграш, і взяв у ньому участь, щоб розрядити ситуацію. Просто слово «острів» у мене засіло в мозку через цього негідника Ейнштейна, який застосував теорію відносності до віку обслуговуючого персоналу його закладу.

– Ну що ж, якщо жарти закінчилися, то дозвольте донести до вас гірку правду.

– Донось, що вже там…

– Так от, Гренландія, хоч і називається так, неначе там суцільні зелені галявини, але грати там у гольф рішуче не вийде, бо там – суцільний лід.

Основний доповідач завмер, а потім повільно перевів погляд на свого консильєрі, і той похмуро розвів руками, мовляв – так і є. Враження відразу стало не те, але взяти й відступити у всіх на очах було зовсім не комільфо. Подумки він прокляв того, хто дав цьому острову таку невдалу назву «Грін Ленд». Був би це «Айс Ленд», він би й часу на цю дурницю не гаяв. Але треба було виходити із ситуації, і він сказав:

– От і віддайте нам цей шматок льоду.

– Але навіщо?

– Навіщо? А ми будемо братимемо там лід і використовувати його для коктейлів.

– То ви тільки скажіть, де ви їх будете робити, – ми вам поставимо таку машину, яка робитиме найчистіший лід, якого на острові давно немає і скоро зовсім не буде. Німецьку якість гарантуємо. Обслуговування – довічне. Вона вам робитиме його стільки, скільки потрібно.

– Так, мені потрібно порадитися з собою, бо в одного мене є одна думка, а в іншого – інша, і ще невідомо, хто з мене переможе в цій суперечці…

Присутні разом подивилися на консильєрі, а той знову похмуро розвів руками, мовляв, у суперечку цих двох старих я втрутитися не можу…

***

Так воно було чи якось інакше, ніхто достовірно не знає, але є ось такий варіант, хай і не повний.