Час від часу ми вказуємо на те, що «лапті» вже вийшли на таку межу, де увесь цей «курник» може схлопнутися від якоїсь несподіваної події. Це саме той випадок, що описаний у старій мудрості про пір’їнку та верблюда. Такі висновки ми робимо за сукупністю різних ознак і виходячи з досвіду життя в тій локації. Було це відносно недовго і ще до розвалу совка, але з усім тим, цього виявилося достатньо, щоб усвідомити суть цього злоякісного утворення. Саме це допомогло якось вийти на такі відчуття у 1990-му році.

Щоправда, тоді свідомість пригнічувала ці думки просто тому, що габарити сутності були настільки величезними, що в голові не вкладалася сама можливість її обвалення. Але зрештою це сталося, і ті, хто пережив той час у вже досить зрілому віці, щоб пам’ятати, як усе відбувалося, напевно помітили: не було якоїсь однієї події, що стала явним тригером, який запустив розвал совка. Просто сукупність найрізноманітніших фактів завели ситуацію на такий хисткий простір, де кожен наступний крок міг стати початком краху.

І ось, маючи цей досвід і розуміння того, як діє ця колективна сутність, зараз виникають саме такі відчуття. Вона явно не розрахувала свої сили, оскільки криза, викликана війною в Україні, зрушила з мертвої точки низку фундаментальних проблем, які й призводять до вказаних вище наслідків. Якби «лапті» вклалися з війною хоча б у рік, то це вже заклало б для них неминучі проблеми в середньостроковій перспективі, але у разі зміни влади вони б не стали фатальними. Проте чим довше триває війна, тим дистанція до початку цих подій скорочується і тим більше зусиль доводиться витрачати на те, щоб не застрягти в цій хижі. І ось тепер ті, хто має здоровий глузд і життєву досвідченість, просто шкірою відчувають наближення цих подій.

Зараз ми не станемо порівнювати те, що було перед розвалом совка, з тим, що в «курнику» відбувається зараз, а просто звернемо увагу на те, що верхівка режиму все це бачить чітко і ясно, а тому — вживає відчайдушних заходів, щоб не допустити саме цих подій. При цьому вони намагаються демонструвати недбалу впевненість у тому, що нічого такого не станеться. Але ж її демонстрував і Горбачов, а потім усе он як обернулося. Але як ми пам’ятаємо, Горбачов пішов на «позитиві» для Заходу і його там прийняли з почестями та повагою, а у прутіна цієї опції вже немає.

Далі ми пропонуємо набір цитат їхньої преси та обізнаних джерел, які публікують свої повідомлення у соціальних мережах. Можливо, ці цитати не будуть пов’язані якоюсь жорсткою послідовністю, але просто тримаємо в голові ту саму хистку ситуацію, яка передувала розвалу совка, і співвідносимо все сказане самим ворогом саме з цією картиною. Тут важливо те, що тексти дають самі «лапті», а не сторонні спостерігачі та аналітики. Тобто вони самі бачать те, що їх насторожує і навіть лякає, а такі промови, виголошені без примусу, а просто в режимі констатації фактів, мають особливу цінність.

(Далі буде)

6 коментар до “Час хисткості (Частина 1)”
  1. “… там прийняли з почестями та повагою, а у прутіна цієї опції вже немає.” – хто зна, хто зна… Ось у Додіка дуже теплі стосунки з пуйлом, може й прихистити.

  2. не було якоїсь однієї події, що стала явним тригером, який запустив розвал совка.
    Явный триггер был – это ГКЧП

    1. ГКЧП то відчайдушний нАслідок, невдала спроба утримати у купі те, що розвалювалось. Воно вже летіло шкереберть під вагою фатальних подій.

  3. “…«лапті» вже вийшли на таку межу, де увесь цей «курник» може схлопнутися від якоїсь несподіваної події. … Такі висновки ми робимо за сукупністю різних ознак і виходячи з досвіду життя в тій локації. … Саме це допомогло якось вийти на такі відчуття у 1990-му році… І ось, маючи цей досвід і розуміння того, як діє ця колективна сутність, зараз виникають саме такі відчуття…”

    Кимельфельд Д.И.

    https://litmir.club/br/?b=268899&p=12

    Волчья ягода

    Старики пророчат крах империи —
    Может, так и есть — поди проверь!
    Маленковы были, были Берии…

    Ну, скажи, чья очередь теперь?..
    Власть сладка и бронзой и победами,
    Сыплет волчьих ягод наобум…
    Тем, кто этой ягоды отведали,
    Не уйти уже от волчьих дум.

    Припев:
    Волчья ягода, волчья ягода
    Зреет на Руси спокон веков…
    И гуляет только ветер-ябеда
    От колымских рвов до Соловков.

    Нам свободы хочется и колется,
    Но цена, как видно, дорога:
    Не дается в руки птица-вольница —
    Ей милы чужие берега.

    Что же ей за реками далекими?
    Неужель вольготней и светлей?
    Может, просто водку пьет с пророками?
    Мы ж побили всех в земле своей…

    Небеса полны густыми звонами.
    В них святые с грешными — равны.
    Ну, а тот, кто правил миллионами,
    У Кремлевской сладко спит стены…

    Что ему, кровавому, мерещится?
    Что он цедит из своих усищ?..
    И опять Россия, словно грешница,
    Бродит средь родимых пепелищ.

    Пусть на сотню лет мудрее стали мы,
    Но кладбищ — хоть землю ими мерь…
    Были Ворошиловы и Сталины…
    Ну, скажи, чья очередь теперь?..

    Я не сам ли на груди рубаху рвал
    И не билось сердце ль горячей,
    Когда речи страшные нахваливал
    Битых оспой лютых палачей?..

    Подлецов на трон сажать прилежны мы…
    Тот дурак, а этот — лютый зверь…
    Были уже Сусловы и Брежневы,
    Ну, скажи, чья очередь теперь?
    Припев.

    1989.

  4. 1. 1985, Горбачов та сухий закон
    2. 26 квітня 1986, ЧАЕС
    3. 15 лютого 1989, вихід з Афганістану
    4. Листопад 1990, введення карточок на продаж товарів. Картки на миючі засоби, цукор, ще щось, не пам’ятаю.
    5. Січень 1991, обмін 50 та 100 рублів паДловим.
    6. 19 серпня 1991, ГКЧП
    7. Грудень 1991, денонсація Союзного договору згідно ст.72 Конституції СССРії

Коментарі закриті.