Два смаки війни (Частина 3)

Коли американці прийняли на озброєння свій перший винищувач п’ятого покоління F-22, то окрім його стелс-можливостей та інших інновацій, якось побіжно згадувалося про те, що він може бути командним центром для різноманітних видів озброєнь у зоні проведення бойової операції. Як ця функція могла бути реалізованою в житті, уявити було досить важко. Але потім пішов серійний випуск і використання другого літака п’ятого покоління F-35, де саме ці властивості було розвинено ще далі, і за описами, ця машинка виявилася дуже вдалою саме в плані можливостей РЕБ та управління різними девайсами, нехай і не розміщеними в неї на борту.

Звісно, було зрозуміло, що насамперед ідеться про те озброєння, яке несуть літаки попереднього покоління, зокрема F-16 і «Єврофайтер», з якими постійно йдуть навчання щодо взаємодії в бойовій операції. Зрозуміло, що нові літаки можуть набагато далі проникати в зону, прикриту ППО противника, і там обрати цілі, які можна вразити бортовим озброєнням тих літаків, які залишилися позаду просто як летючі склади боєприпасів.

З таких описів складалася думка про те, що в такому разі не обов’язково використовувати саме такі носії озброєнь у вигляді літаків четвертого покоління. Напевно, їм можна знайти краще застосування, а замість них використовувати аероплани – місткі і не обов’язково швидкісні та маневрені. Зрештою, нікому на думку не спадає повітряний танкер, здатний розвивати швидкість 2 МАХи і демонструвати фігури вищого пілотажу. Його завдання – перебувати в потрібному місці й мати на борту максимально можливу кількість пального.

І ось схоже на те, що подібні думки справді були актуальними, що знайшло своє відображення в розробках DARPA.

Відомо, що на фінішну пряму виходить розробка одноразових ударних безпілотників у рамках програми Gremlins, яку проводить компанія General Atomics Aeronautical Systems and Dynetics. Уже наступного року буде продемонстровано можливості системи на перших зразках цих дронів.

Очікується, що це будуть універсальні боєприпаси, які можуть використовуватись практично будь-якою авіаційною платформою для доставки в цільовий район. Ідеться як про винищувачі четвертого і п’ятого поколінь, так і про вантажні літаки, наприклад С-130, або навіть про бойові дрони Predator B/MQ-9 Reaper. Будь-яка з цих платформ повинна мати можливість як нести ці боєприпаси, так виконувати їх пуски, а їх наведенням та управлінням якраз і займатимуться зазначені літаки п’ятого покоління.

Очікується, що такі боєприпаси будуть нести близько 30 кілограмів корисного навантаження або бойової частини на відстань близько 500 кілометрів від місця пуску. При цьому вони активно маневруватимуть і, що найважливіше – активно взаємодіятимуть один з одним.

Уже зараз зрозуміло, що нові боєприпаси можуть застосовуватися насамперед проти систем ППО противника. Причому, маючи набір датчиків, кожен безпілотник буде виконувати роль як боєприпасу, так і розвідувальної системи, яка передає актуальні дані, зафіксовані при підльоті до цілі, в центр управління (в цьому випадку – літак п’ятого покоління) і на інші подібні боєприпаси, випущені в цьому самому районі, які відпрацьовують ту саму ціль. Ці дані дозволять завдавати точніших ударів з урахуванням засобів протидії противника. Словом, ідеться про те, що наступного року може бути створено перший повноцінний рій дронів подібного масштабу. А з урахуванням того, що вже заявлено про можливість доставки цих пристроїв на транспортних С-130, то можна лише уявити, що це буде за рій. Причому це не мініатюрні машинки, а цілком солідні пристрої, які тільки бойову частину мають у кілька десятків кілограмів. Відомо, що однією з обов’язкових умов, поставлених військовими, є дешевизна виготовлення цих систем. Усе це говорить про те, що малюнок завтрашнього бою може кардинально змінитись. Насамперед це стосується бойових дій проти особливо захищених об’єктів.

За своєю суттю такий безпілотник є високоточною зброєю. Якщо противник не зможе його перехопити чи знищити, то посилку буде доставлено з точністю до сантиметрів.

Цікава сама думка, що працює у цьому напрямі та формує заявки саме на такі складні системи. Адже йдеться не лише про «Гремліни» як такі, а й про новітні літаки, які з самого початку створювалися для роботи в такому ключі, і про системи зв’язку, що дозволяють замкнути все це в єдину бойову систему управління. Це означає, що всі ці розробки вкладаються у концепцію високоточної війни, в якій застосовуються новітні досягнення з різних галузей знань. Зрозуміло, що новітня система буде дорожчою за системи минулого чи позаминулого покоління, але фокус у тому, що витрата боєприпасів стає незрівнянно меншою, а вартість віддалених наслідків, пов’язаних із загибеллю сторонніх людей чи руйнуванням сторонніх об’єктів, – мінімальною.

Таким чином, перед нами дві тенденції розвитку військової думки. Одна спрямована в післязавтра і генерує перехід на вироби із завтра, а інша – спрямована в минуле і генерує відповідні вимоги до систем озброєнь. Не здивуюся, якщо виявиться, що в генштабі рф є плани використання прожекторів та сирен на танках, як заповідав товариш Жуков.