Авторка перекладу: Світлана
Одним із маркерів стану курника є, здавалося б, непомітна галузь його господарства – цивільна авіація. Для нас це неочевидно, бо ми вже чотири роки живемо без цивільної авіації, що, звісно, дає масу незручностей, але, принаймні, це не критично, а порівняно з усім іншим, що відбувається в Україні, це абсолютно непомітно. Ті, кому потрібні далекі подорожі, замість «Борисполя» давно освоїли варшавські аеропорти імені Шопена і «Модлін», або те саме в Австрії чи Угорщині, але у лаптів усе виглядає трохи інакше.
Справа в тому, що там не введено заборону на польоти цивільних літаків, хоча дедалі частіше аеропорти європейської частини курника покриваються планом «Ковьор». Можливо, це тому, що по їхніх аеропортах жодного разу не прилітало, як наприклад, по наших «Жулянах», але навіть якби і прилітало, вони були б змушені перерозподілити свої повітряні перевезення на інші аеропорти, але сам рух навряд чи було б повністю закрито.
Адже величезна територія потребує швидкісних засобів сполучення, а наземний транспорт просто не здатен забезпечити таку швидкість. Крім того, низка їхніх регіонів не має навіть наземного сполучення з рештою курника, хай навіть сезонно. Скажімо так, ціла низка вкрай важливих регіонів влітку мають тільки водне сполучення, причому сибірські річки впадають у Північний океан, і будь-які перевезення стають просто нескінченною епопеєю, бо відстані величезні, а швидкість водного транспорту поступається навіть тому, що має наземний транспорт, наприклад, у виконанні поїздів чи автомобілів.
Саме з цієї причини авіаційне сполучення там має такий сенс, якого ми ніколи не мали раніше. Скажімо так, якийсь час у Франції хотіли відмовитися від внутрішніх перевезень, щоб усі пасажирські перевезення перекласти на залізницю, і, в принципі, це можна було зробити, відповідно перерозподіливши навантаження. А якщо враховувати швидкість міжрегіональних потягів, то поїздка залізницею з центру міста до центру міста за часом мало чим відрізняється від авіаперельоту. Адже якщо врахувати час від центру міста до аеропорту, реєстрацію, посадку, переліт і дорогу з аеропорту до центру міста, то воно приблизно зрівнюється.
І це з урахуванням того, що населення Франції – 70 мільйонів осіб, або половина офіційної чисельності населення курника. А все тому, що Франція не розтягнута на тисячі кілометрів, як країна лаптів і балалайок. Простіше кажучи, за потреби там напружаться і перейдуть на внутрішні пасажирські перевезення виключно наземним транспортом. У нас це вже сталося.
А лапті собі такого дозволити не можуть, тому що внутрішнє авіасполучення там критичне, як більше ніде у світі. Саме тому стан пасажирського авіатранспорту говорить багато про що. Якщо він сьогодні зникне, то за кілька місяців почне руйнуватися весь курник, причому – з об’єктивних причин. Просто уявімо на секунду, що курник втратив пасажирські літаки або можливість їх експлуатації, а Китай поставить умову взяти на себе цей пасажиропотік, але так, щоб усі перевезення йшли через китайські аеропорти. Рік-два такої схеми перевезень приведуть до того, що цілі регіони курятника де-факто стануть Китаєм.
(Далі буде)