Три джерела московських скрєп (Частина 2)

У другому виданні Дитячої енциклопедії 1968 року, том 11, приведений текст однієї з новгородських берестяних грамот:

N В Ж П С N Д К З α Т С Ц Т

Переклад: Невежа писа, не дума каза, а хто се цита…

Сучасні московські філологи кажуть, що новгородці розмовляли якимось діалектом польської мови. Ну зрозуміло, не української ж! Микола Костамаров навіть у ХІХ ст. чув від новгородців типово українські слова: парубок, жінка та багато інших, і це після різні, вчиненої Іваном IV, коли загинуло не менш 90% новгородців.

Є у другому виданні енциклопедії для дітей, замітка про «дрєвнєрусскоє» слово — «коло». Від нього пішли такі слова, як колесо, колея, около, околіца, околєсіца, околиш, а слово калач, стверджували совєтські філологи, раніше читали кОлач. Щоправда, забули про слова: колодец, колокол, коловорот та нарешті — колобок. У третьому виданні Дитячої енциклопедії том 11, прибрали про коло та берестяні грамоти, розпочались застійні 70-ті.

А що сучасні московські словотворці кажуть про слово колобок? Воно, кажуть, від дуже давнього слов’янського слова «колоб» походить, настільки давнього, що ніхто не знає, що воно значить. Тобто, колоб o’kay!

У серпні 1973 року у Варшаві проходив VII з’їзд славістів. На ньому виступав Рубен Аванесов, один з засновників московської фонологічної школи. У своєму виступі він зазначив, що літературна російська мова, це єдина серед усіх слов’янських мов, яка заснована на болгарській письменності. В одах Ломоносова та Державіна болгарська лексика доходила до 90%, Пушкін встановив новий стандарт — 50…60%, який зберігається і досі. Тільки слова «коло» в болгарській мові немає, є «кръг» та «окружност». Певно, не з французької, а з болгарської мови в московську потрапили латинські слова «луна» та «хоризонт» (горизонт). Так само болгарська передала грецькі слова «тетрадка», «захар» (сахар), «цвекло» (свекла). Макс Фасмер, автор етимологічного словника московської мови, аналізуючи більше десяти з половиною тисячі московських слів, визначив, що лише 1% слів є сласне московськими, а 29% слів мають українське походження.

Фіно-тюркський загал просто не міг згенерувати у власному середовищі слов’янську мову, вона могла бути лише ззовні внесена церковними книгами, написаними солунським діалектом болгарської мови, так званою словенською мовою.

Ось саме ця зламана нога скрєпного стільця болить найдужче. Московська мова, яку називають російською, була штучно створена не без допомоги русинів-українців, бо у болгарській мові немає відмінків (падежей), крім вокативів.

Існування українців та української мови є головною причиною московської агресії. Саме тому московський ліберал ламається на українському питанні. Айдер Муджабаєв недавно казав, що москалям не цікаво те, що не стосується їх країни. А як же Україна?! Існування України та українців є головною внутрішньою проблемою РФ.

Болгарські філологи стверджують, що македонської мови не існує, це просто їх діалект. Хоча за лексикою, македонська мова вдвічі далі від болгарської, ніж сербська від хорватської. Та московським філологам, тим більш населенню РФ, ультрафіолетово про цей «спор славян мєжду собой», бо це їх ніяк не зачіпляє та нічим не загрожує.

Балансувати на одній ніжці стільця дуже важко та якщо недовго, то можна. Самодєржавіє армією пишається, а що за сучасна армія без сучасної зброї? А «спасіба дєду за пабєду»? Марк Солонін здавалося б на кореню нищить совєтський агітпроп, своєю концепцією масового дезертирства у перші часи другої світової. Виходить, що німці підтяжками та губними гармошками закидали до зубів озброєну та більш чисельну Красную армію. А насправді, той ж танк Т-34 був ніяк не танком перемоги. Дуже «сирий» з великою кількістю конструктивних недоліків, середній танк мав одну «маленьку» ваду, яка вилилася у величезну проблему. Німецькі, американські, англійські та французькі танки працювали на бензині. Вимоги створити танк на дизельній тязі виходили від відсталої нафтопереробної промисловості СРСР, яка з нафти робила лише 15% бензину і то низької якості.

Значні помилки у конструкції двигуна та головне, надзвичайно низький рівень технологій зробили танковий дизель «пожирачем» масла. Знищивши за доносом харківських конструкторів, санкт-ленінградські жопоголові заздрісники не здатні були щось змінити у конструкції Т-34. Вони приховали, що масла у бачку вистачить не більше ніж на 50 км, проти 300 км запасу дизпалива у баках. Тому-то і було стільки кинутої військової техніці на дизелях. Німецькі інжекторні двигуни на літаках дозволяли молодому «зеленому» Гансу збити красного сокола-аса, якій літав на карбюраторному двигуні, що глохнув при від’ємній гравітації на крутих віражах.

Щодо М. Солоніна. Зараз він живе у бандерівському Києві, А ще у 2011–2012 роках на своєму сайті поливав брудом українців, геть усіх українців, називаючи нас тупими, брудними та кровожерливими. Певно, що у богоспасаємому Саратові жити менш безпечно.

І зовсім невипадково нинішній цар своя Московії, годує своїх підданих гнилими надіями на диво-зброю, що стане Ultima ratio regum для полохливого колективного Заходу. Не виключено, що він сам став жертвою шахраїв та дуполизів, повірив, що шалена бензоколонка зможе виготовити недосяжні для Заходу види військової техніки при відсталій промисловості та відсутності власних цивільних технологій.