Додаткові штрихи (Частина 3)

ГАУЛЯЙТЕРСЬКИЙ ПЛАЧ

І на завершення – ще один цікавий момент як продовження іншої теми. Так, буквально щойно ми писали, що губернатору Бєлгородської області поставили ультиматум: або він поверне світло, воду і тепло в будинки обласного центру, або на нього чекають неприємності найрізноманітнішої якості. І ось у відповідь на цей матеріал з-за поребрика або від когось із лаптів-утікачів надійшов кумедний лист. Цитувати його не стану з цілком зрозумілих причин, але суть його ось у чому.

Мабуть, кореспондент добре обізнаний із їхньою системою влади і тому розповідає, що в середовищі губернаторів назріває бунт. Принаймні, невдоволення апаратом прутіна вже вийшло за безпечні межі. Справа в тому, що система висування кандидатів у губернатори передбачала наявність у претендента набору обов’язкових якостей. Перша з них – уміння пиляти бюджет і робити це так, щоб воно не сильно впадало в око. Друга – вміння ділити відпиляне на два. Половину він залишає собі, а половину – передає нагору.

Між іншим, саме це цілком імовірно, тому що на рубежі розвалу совка мені довелося щільно спілкуватися з десятком непростих даішників, які не соромлячись розповідали про те, як воно все влаштовано всередині системи. І ось це 50/50 там діяло чітко. Кожен даішник віддавав половину «навару» начальнику, той залишав половину собі, а половину віз до УВС. Там відбувалося те саме, але половину везли до МВС, і тоді до тебе немає жодних запитань. Мабуть, там працює ця схема й зараз (у нас же це не працює, правда?).

Наступна якість – уміння мовчати як риба об лід і не ляпати про ці схеми навіть рідним та близьким. І остання якість із обов’язкових: кандидат має свято дотримуватися принципу: «Ти – начальник, я – дурень». Тобто жодної критики начальства і жодних ініціатив, які дратують начальство. Якщо ти чітко відповідаєш цим якостям і дотримуєшся фундаментальних принципів корупційної вертикалі, то до тебе не буде жодних запитань.

І ось усі губернатори свято всього цього дотримувалися, а тепер від них починають вимагати неймовірного – рити окопи, повертати електрику та інші речі, на які вони взагалі не підписувалися. Простіше кажучи, керівники областей почуваються обдуреними, бо адміністрація явно змінює правила гри, проявляючи нічим не обґрунтований волюнтаризм. Адже для того щоб формувати резерви енергетики чи чогось там ще, все це треба закуповувати вже без дурнів, а тоді як же з розпилом? Адже треба або купувати, або пиляти, інакше воно не працює. Якщо хтось кинеться закуповувати резервні трансформатори, котли, розподільче обладнання та інше, то що тоді пиляти і ділити?

Кореспондент стверджує, що коли адміністрація починає погрожувати губернаторам розправою за щось там незроблене, вона порушує баланс влади і знищує лояльність. Усі вони витратили масу грошей і зусиль для того, щоб сісти на рибне місце, «відбити» всі витрати і після цього жити по поняттях, а тут бах – і все змінилося, причому змінилося заднім числом. Їх запитують: чому ви за десять років не купили, не приготували, не побудували, не створили… А вони кліпають віями і давлять у собі логічне запитання: ви серйозно? То ми ж вам заносили саме від того, що тільки показували все це, а насправді – зробили красиво і собі, і вам.

Словом, автор листа вказує на те, що в середній ланці російської влади виник якийсь когнітивний дисонанс, і якщо хтось наважиться підняти бунт, вони миттєво перекинуться на бік бунтівників, бо адміністрація сама змінила правила гри так, як цього не повинна була робити. І знову ж таки, у нас такого давно немає, правда? Адже з ОПи десятки разів говорили про те, що системну корупцію вже побороли… Чи ні?