Слідами багатоходівника (Частина 1)

Авторка перекладу: Світлана

Основа ворожої економіки – нафтова промисловість – просто зараз увійшла в таку смугу подій, яку ніхто не міг собі уявити в найстрашнішому, найкошмарнішому сні. І справді, ні за совка, ні після його розпаду нічого подібного до того, що відбувається зараз, не було і близько. Напевно, тому прутін вирішив, що війна йтиме виключно на території України, а нафтова промисловість накачуватиме військовий бюджет десь далеко від лінії фронту і її війна не торкнеться в жодному разі. Щоправда, він був упевнений і в тому, що сама війна триватиме недовго, але, як усім відомо, прутін – просто нестерпний багатоходівник, і до останнього часу він стверджував, що все йде за планом.

Це вже після того, як було завдано десятків ударів по нафтовій інфраструктурі. І якщо після цього він розповідав, що все йде за планом, значить, і удари були частиною цього плану. Але всім зрозуміло, що це старе тріпло язиком чеше, як мітлою мете. А насправді він був упевнений у тому, що в піковому випадку доведеться стикнутися з якимось пакетом санкцій, а тому докладав усіх зусиль для того, щоб санкції були м’якшими, з одного боку, і створити хитрі механізми обходу того, що було затверджено – з іншого.

І справді, товариш Орбан став уособленням інструменту пом’якшення санкцій, а тіньовий флот – їх обходу. Потрібно зауважити, що непорушність і практично недоторканність нафтової галузі сприймалася на Заході як само собою зрозуміле, і тому довгий час ЗСУ не могли розпочати вирізання цих активів, але тепер усе змінилося. На щоденній основі летить по різноманітних знакових об’єктах нафтової інфраструктури ворога, і буквально вчора хотів написати про те, що якось довго не прилітало по нафтопромислах, і ось сьогодні ЗСУ повідомляють про те, що в ході однієї хвилі повітряного нальоту було атаковано три нафтові платформи ворога в Каспійському морі.

Як ми знаємо, різьблення по нафтопромислах ЗСУ розпочали саме з цих активів, і цілком зрозуміло чому. Все те, що розташовано в морі, за своєю природою буде дорожчим за щось аналогічне на суші. Відповідно, витрати на ремонт та відновлення пошкодженого обладнання будуть у рази або навіть на порядок дорожчі за такий самий за потужністю актив, але на березі. Тому будь-який удар по платформах завдає шкоди як мінімум кратної тому, що було б у результаті атаки свердловин на середній Волзі, наприклад. Генштаб прокоментував цю подію таким чином:

«…У межах заходів зі зниження воєнно-економічного потенціалу агресора, підрозділами Сил оборони України уражено три бурових установки корпорації «Лукойл» в акваторії Каспійського моря, а саме – ім. В. Філановського, ім. Юрія Корчагіна і ім. Валерія Грайфера. Дані об’єкти задіяні у забезпеченні російської окупаційної армії. Зафіксовані влучання. Масштаби збитків уточнюються…»

Простіше кажучи, наші військові планомірно і методично «санкціонують противника» в найбільш безпосередній спосіб, знищуючи нафту, нафтопродукти, а також засоби доставки та переробки нафти. І тут важливо не тільки те, що вдалося вивести з ладу, а й те, що це відбувається на безперервній та послідовній основі. Ті ж вишки атаковано вже вчетверте або вп’яте, і очевидно, що мету поставлено просту – повне виведення платформ з ладу та припинення видобутку нафти в цій локації.

(Далі буде)