Крах світу прутіна? (Частина 1)

Авторка перекладу: Світлана

Із серії «Проти ночі»

Передмова

Як було сказано у попередній статті, захоплення Мадуро було здійснено двома групами спецназу сухопутних сил США Delta Force. Одна з них прибула в операційний район із Близького Сходу, і загалом ми можемо уявити, де саме дислокувалася ця група. А ось друга прибула з Північної Африки без уточнення місця, де вони перебували. Якщо так, то кожен може уявити те, де вони були і що там робили. Відповідь на це питання ми залишимо відкритим, а далі – перейдемо до іншого аспекту головної глобальної теми станом на сьогодні.

***

Отже, МЗС федерації вже висловило глибоке занепокоєння з приводу венесуельських подій, але якось промовчало про те, що кілька тижнів тому на запитання про те, як реагуватиме курник на загострення ситуації навколо Венесуели, прутін відповів, що надасть будь-яку допомогу, яка знадобиться. І тут важко сказати, що там трапилося з виконанням обіцянки. Можливо, необхідної допомоги просто не було в наявності, бо вона догорає десь у Криму, а, можливо, ситуація там ще не настільки загострилася, щоб надавати обіцяну допомогу. Проте, можливо, справа тут зовсім в іншому. Можливо, просто зараз руйнується світ імені прутіна, який той створював із завзятістю алкаша, який випрошує аперкот. А світ цей вибудовувався навколо експорту нафти й газу.

Ми вже не раз зазначали, що Друга війна в Затоці змила в унітаз усі прутінські обіцянки про інноваційний розвиток курника та відмову від сировинної форми економіки. Тоді ціни на нафту почали прокладати свій шлях у небо, а за ними пішли й ціни на газ. Зрозуміло, що прутін вирішив не клеїти дурня з різними технологіями, а зосередитися на нафтогазовій сфері. У результаті він посадив курник на дві труби з нафтою і газом так, як цього не було до нього і не буде після.

І ось тут виникають дві константи, навколо яких і було сформовано його світ, який нині руйнується. Перша полягала в тому, що нафти й газу в курнику настільки багато, що на цих запасах можна жити поколіннями. Далі відштовхувалися від того, що попит на їхню нафту й газ нікуди не подінеться і всі бажатимуть їх отримати. А для того щоб прив’язати споживачів саме до своїх вуглеводнів, потрібно зробити так, щоб споживачі максимально були прив’язані до російських трубопроводів.

Другу ж константу намацали ненароком, і саме у світлі тієї самої війни в Затоці. Через те що Ірак був одним із основних гравців на ринку нафти, то війна в країні різко скоротила, а часом – і припинила експорт нафти звідти. Відповідно, із загального обсягу нафти на світовому ринку випала іракська частина, що і спричинило зростання цін. Прутін зрозумів, що якщо ось так виводити з гри великі видобувні країни, то можна регулювати глобальний баланс нафти і, відповідно – її ціну. Простіше кажучи, зовнішньополітичними маніпуляціями можна підтримувати максимально можливий рівень цін. А робити це можна шляхом підвищення нахабства та войовничості видобувних країн, де правлять відверті диктатори.

І тут слід звернути увагу на характер відносин москви з такими країнами. Просто перерахуємо їх: Іран, Ірак, Лівія та Венесуела. Москва послідовно і наполегливо підтримувала антиамериканську риторику керівництва цих країн так, щоб ті як мінімум нарвались на санкції, а бажано – щоб там почалася громадянська війна чи щось подібне. У результаті всі ці країни отримували російську зброю для того, щоб протистояти злісному Заходу.

Це зараз увесь світ знає про те, що російська зброя не відповідає рівню, який лапті самі для нього встановлюють. Частково це – відверте ла*но, а частково – воно просто не витягує протистояння із західними зразками озброєнь, проти яких мало показати себе з кращого боку. Наприклад, просто зараз із Венесуели йдуть відео, на яких можна розглянути остови зенітних комплексів, які важко впізнати після того, як вони повністю вигоріли. Але там точно є кілька видів ЗРК російського виробництва.

(Далі буде)