Тобто, навіть не мир, а призупинення війни несе настільки очевидні та непомірні ризики для прутіна та його влади, включаючи ту шоблу друзів-мільярдерів, що він просто не зважиться на такий крок у принципі. Адже є досить товстий прошарок тих, хто встиг відчути смак великих грошей, але дуже багато втратив через путінську війну, і за всіма «понятіями» вони мають право виставити режиму рахунок за свої втрати. Поки триває війна і будь-кого можна знищити під приводом роботи на ворога, без війни такі репресії буде неможливо виправдати, і йому можуть згадати все. Зокрема й те, що йому віддали царську владу в обмін на гарантії недоторканності бізнесів і статків, але прутін дуже багатьох кинув і поки що виправдовується війною.
Поки цей номер проходить, але для збереження крихкого балансу, війна не повинна закінчуватися ні на день і за жодних умов. Тут мова вже не про геополітику, а про власну шкуру. І, між іншим, саме тому там із таким оскаженінням кидаються на всіх, хто так чи інакше каже про те, що війну час закінчувати. Закінчення війни там розцінюється як побажання смерті прутіну. Щобільше, всі ті, хто таке наважується заявляти прямо, сприймаються як бунтівники, що подають сигнал своїм однодумцям. У зв’язку з цим досить показовим стало звернення Анатолія Чубайса, який довгий час залишався в обоймі прутіна одним із найрозумніших чиновників. Після втечі з курника він довгий час не подавав ознак життя, і ось виступив із такою публічною заявою:
«Ніхто не знає, скільки і кому залишилося жити на цьому світі. Але важливо прожити це життя гідно. Я чимало зробив для росії і завжди бажав цій країні тільки найкращого… Зараз росія перебуває в дуже небезпечній ситуації. Економіку утримують професіонали найвищого класу. Але навіть їхні зусилля не безмежні».
Це він так натякає на голову Центробанку Ельвіру Наєбуліну та на деяких її соратників. Чубайс говорить про те, що війну не просто час закінчувати, а дає крайній термін, до якого це треба зробити — лютий 2026 року, оскільки далі буде пізно. Зауважимо, зовсім інший персонаж, що перебуває в еміграції, і зовсім з іншого приводу, але теж вказує на лютий наступного року як на рубіж, за яким почнуться незворотні наслідки:
«Вже навесні-влітку ситуація для економіки РФ може стати дуже проблематичною. У Москві це поки що практично не відчувається, а ось у регіонах буде набагато помітніше. Проблеми мають накопичувальний ефект. Щоб уникнути дезінтеграції регіонів, путін має зупинити криваву бійню».
Тут варто зауважити, що серед бізнесменів курника калібром вище середнього авторитетна думка Чубайса сприймається дуже серйозно просто тому, що він чудово знає, як працюють державні механізми саме росії. Тому він слів на вітер не кидає. Крім того, багато визначних діячів зазначали, що у Толіка є просто феноменальне чуття на шухер, і якщо він каже: «кидай усе і йди», то треба це робити без роздумів, щоб потім не шкодувати.
Зрозуміло, що для прутіна слова Чубайса — як червона ганчірка і не більше, але зауважимо, що згідно з наведеною цитатою, Чубайс згадує прутіна так, що всім зрозуміло: звернення це було не до нього, а до когось іншого: «прутін має зупинити… бійню». Але в тому-то й річ, що він уже не може цього зробити і чудово це розуміє. А це означає, що звернення було до тих, хто так чи інакше може змусити прутіна робити щось подібне. І якби таких можливостей не було в принципі, не було б сенсу виголошувати цю промову. Тим часом із надр курника прийшло ось таке дуже дивне повідомлення:
«Джерела в Кремлі повідомили цікаву новину. Своє новорічне звернення президент може зняти за межами Москви. І мова не про резиденцію в Ново-Огарьово. “Це можуть бути Мурманськ, Калінінград або… Грозний”, — сказало джерело в АП. Таким чином Володимир Володимирович хоче показати єдність країни».
Тобто, раніше прутіну не було потреби “демонструвати єдність” таким явно незвичайним способом, а тепер усе настільки «йде за планом», що доводиться замітати сліди навіть у частині новорічного звернення. Хай там як, але ситуація вже явно змінилася настільки, що зараз спостерігаються якісь вкрай загадкові аберації. Принаймні, раніше нічого подібного не спостерігалося навіть близько, а тепер — ось воно як складається.
Ну а все це написано лише тому, що коли дивитеся новини про Віткофа, Кушнаря та інших тупоголових бовдурів, просто майте на увазі те, що написано вище.
Я думаю, що точка неповернення вже давно пройдена. Тепер у нього цугцванг. Цього разу навіть американці не допоможуть.
Викривлений сві московії грає з московитами дуже цікаво. Чорноморська флотілія вже сама закрила собі вихід в море не від гарного життя. Мабуть Чубайс такого передбачити не міг. Одне погано – швидкій розвал ядерної країни не дарма лякає багатьох. З урахуванням московитськіх традицій і скреп це виглядає небезпечно. Але для українців це найбажанійший варіант.
Розвал совка був не швидким? Чи в совка не було ядерноï збрoï? Чи тодi москальськi традицiï були iншими?
Вже це все проходили та й не так давно! Тодi теж розказували, що Захiд не зацiкавлений у розвалi, a тiльки в переформатуваннi, бо “розвал ядерної країни лякає”.
I що? Розвалився. Причому найпоганiше було саме рашцi, нормальнi пiшли геть та нiхто не пошкодував. То й зараз. Алтай буде шкодувати? Чи Саха? Чи Татарстан? Сибiр? Камчатка? Це Москва залишиться без ресурсiв з голою дупою та знов почне скавчати, щоб дали поïсти. Забули вже? “Москва. Декабрь 1991. Украина шлет в Россию колбасу и сахар. Столичное правительство начинает приватизировать магазины. Голода не будет — картофеля и муки хватит всю зиму». Независимая газета. 14 декабря 1991 г.
Дали б тим потворам виздихати тодi, всiм було б накраще.
Виткову и Кушнарю сейчас новое погоняло подогнали.
Витек и Зятек.
Ну типа как в мультфильме – Витек и Зятек спешат на помощь
Таким чином Володимир Володимирович хоче показати єдність країни».
Здається він просто не хоче показати свої мокрі штани. Всім відомо, що пуйло записний сцикун, і якщо прилетить під час запису звернення, то може не встигнути змінити штани чи то добігти до валізки. Хоча запис мабуть буде з бункеру, щоб показати, що сцарь працює і вдень і вночі.
“Своє новорічне звернення президент може зняти за межами Москви. І мова не про резиденцію в Ново-Огарьово. “Це можуть бути Мурманськ, Калінінград або… Грозний”, — сказало джерело в АП” – а може навіть із усіх цих міст одночасно, він у них вже як бог – один в усіх і всі в одному… і для чого ж існують двійники-трійники…
Цей курник просто не треба чіпати коли він валиться сам по собі але США та Европа ніколи не давали йому розвалитись вщент. вони чомусь гадають дурні, що кацапи буфер для західного світу від Кітаю. А Кітай навпаки користуеться кацапами як тараном.
США та Европа самі зробили ціх монстрів за своєї жадібності до дешевої сировини труда тощо.
А тепер не знають що і як робити. Так все просто треба визнати РФ -страна тероріст, а Китаю накинути пошліну 150% на весь експорт. (пофігу той літій чи другі рідкоземи з Афріки ,його можно розробляти в других місцях світу -будуе дорожче але свій). А ЯО міняти на їжу.
Світу треба позбавитись ціх монстрів.
Між іншим, ЄС вже попустився із забороною випуску автомобілів з ДВЗ з 2035 року: https://www.euronews.com/green/2025/12/18/does-the-eu-rollback-of-2035-car-emissions-ban-risk-undermining-europes-climate-goals
А то упоротість у тотальну електрифікацію сильно вже відгонила корумпованістю китайцями в плані літію. Тим більше, що заправок, на яких доступне пальне з гідрогенізованої рослинної олії (та іншої вторинної сировини, аж до каналізаційних стоків) в ЄС вже скоро буде чи не більше, ніж електричних зарядних станцій, та й технології е-пального з виробництвом його з атмосферного вуглекислого газу, води та електроенергії вже працюють.
Все це було. Але в світі чомусь збільшилася кількість ядерних держав, а деякі на рівному місті раптом стали не тількі ядерними, а і ракетними державами. Причому, це не наймиролюбніши держави – Кітай, КНДР, Іран. Одночасно Україна і Казахстан добровільно (не зовсім) позбулися ЯЗ і мають дуже великі проблеми. Тобто, не так все було просто. А про дуже коротку пам’ять московитів на добро відомо давно.
Тобто, проблема не в можливості застосування, а в небезпечній зміні конфігурайії ядерної безпеки.