Уперше опубліковано: 14.01.2018
Авторка перекладу: Світлана
Учора добрі люди виклали в Мережу файл санкційного списку щодо рф. Напевно, той, хто його викладав, прочитав назви юридичних осіб та імена фізичних осіб зі списку і вирішив, що це чернетка очікуваних санкцій, анонсованих ще влітку. Справді, величезний перелік банків, газпромівських структур, оборонних підприємств та іншого вразить будь-кого. Крім того, імена фізосіб виявилися такими знайомими, що виник образ Дядечка Сема в капелюсі, але з косою, що викошує все навколо путіна. Валя Полстакана, Сурков, Володін, Наришкін та безліч інших імен вказували на вдалу косовицю.
Але серед усього цього сонму прізвищ деякі виявилися вже не актуальними через відрядження в пекло. Це змусило копнути глибше і завдяки посиланням наших читачів на урядові сайти США, створені для відображення санкційних списків, з’ясувалася реальна картина. Виявилося, що цей файл зі списком – просто узагальнений перелік санкцій, які вже діють. Тобто зазначені юридичні особи вже мають проблеми з усім, що хоч якось пов’язано з доларами, товарами, послугами чи технологіями з США. Що ж до фізичних осіб, то маса російських чиновників стали аналогом певних предметів з далекого совка.
Якийсь час Мережу заповнили натовпи ностальгістів по совку. Так от, щоб зрозуміти всю ницість цього ностальгування, ми якраз і пригадаємо про ті предмети, що уособлюють санкційні російські чиновники. Практично в будь-якому будинку чи квартирі був предмет меблів, умовно званий «сервант». Це диво меблевого мистецтва мало скляні полиці та скляні дверцята, а всередині – дзеркала, щоб візуально збільшувати кількість вмісту на цих полицях.
Насправді це було сакральне місце совка, чимось на кшталт ікон у старовинних будинках. Там було найцінніше, що було в домі. У глибші совкові часи найціннішим був парадний сервіз. Саме він красувався на парадному місці, уособлюючи щастя, здійснені мрії, недарма прожите життя та інші смислові навантаження. Гарний сервіз можна було лише «дістати», а не купити в магазині. І якщо господарі його дістали, то вони – не останні люди в цьому житті. Із цього сервізу ніхто не їв. Його діставали у великі свята і стежили, щоб не дай бог не розбилося щось. В особливо крутих випадках сервіз був «імпортним» або «закордонним». Це вже була просто нестерпна гордість та предмет заздрощів. Таке щастя входило у предмет успадкування.
Трохи згодом сервізи стали зміщуватися на периферію і навіть у непомітні коробки на антресолях, а замість них з’явилися розсипи кришталевих ваз. Практичної цінності в них було ще менше, ніж у сервізах, але смислового навантаження – ще більше. Він блищав і ставав такими собі ерзац-діамантами пролетаріату. А кришталеві люстри взагалі заполонили всі квартири миттєво і надовго. «Чеський кришталь» звучало млосно і навіть сексуально. Нащадки Елочки Людоїдочки та Фіми Собак просто впивалися цим фактом, а хиткі скляні полиці, не витримавши ваги нового об’єкта поклоніння, обвалювалися, і трагедії відбувалися сильніші, ніж у творах «Вільяма нашого, Шекспіра».
Але вся ця вишуканість пролетарського смаку та ортодоксальні уявлення про щастя і достаток з розмаху напоролися на олімпійський 1980 рік. У цей момент уже не лише з «чекових» «Берізок» та «Каштанів» чи «бонових» приморських магазинів виплеснулася хвиля зовсім інших предметів, які ніхто навіть не мріяв підтримати в руках.
Практично за пару років кришталь пішов на антресолі або взагалі на звалище, а почесне місце в домі посіли пачки імпортних цигарок, жувальної гумки, а в особливо сучасних домах «Парижа та Філадельфії» – пляшки спиртних напоїв, банки пива та пляшки «Пепсі». Тут совок показав своє друге дно звично і безпосередньо. Практично всім було відомо, що у пляшці з імпортною назвою «Джин» у кращому разі – буде самогон. Пачки цигарок – порожні, як і все інше. Совки стали тими самими дикунами племені «мумба-юмба», про яких писали Ільф і Петров. Вони пишалися зовсім непотрібними, порожніми речами, виставляючи їх напоказ тим, хто точно знав про фактичний вміст експонатів. Усі знали, що вони вихваляються упаковками, але зупинитися вже не могли. Відсутність вмісту може засмутити нормальну людину, але не совка. Це стосується пачки «Мальборо», релігії, путіна чи рф. Головне – форма, понти.
(Далі буде)