У зелених джунглях (Частина 1)

Авторка перекладу: Світлана

Закони жанру просто сурмлять про те, що після усунення Єрмака з посади «віцепрезидента» має піти ланцюжок відставок, а можливо – й арештів. Ні для кого не таємниця, що завгосп уподібнився єноту у своїй наполегливості та монотонності. Щоправда, єнот усе миє, що тільки потрапляє до рук, а завгосп просто запресовував своїми людьми всі державні структури. І ось просто зараз логічно було б побачити, як переглядається «спадщина Єрмака». Просто щоб виникла певна картина того, що це за спадщина, достатньо згадати такого собі Портнова, який засумував в Іспанії.

Скажімо так, наші суди здебільшого було запресовано креатурою цього діяча. Не тільки суди, звісно, просто з судами мені доводилося стикатися найчастіше, і з приводу судів, суддів, прокуратури та деяких інших структур довелося спілкуватися з колегами, які знали, хто смикає за ниточки ці персонажі і, відповідно, – хто є рішайлом у різноманітних питаннях. Знову ж таки, ні для кого не таємниця, що Портнов засумував буквально через кілька днів після відвідин України та його візиту на Банкову, що там марно намагалися приховати.

За чутками, небіжчик там спілкувався не з янелохом, а із завгоспом, і саме щодо важелів впливу на важливі постаті ще портновської хвилі. Тож після смерті фігуранта туди від Банкової недарма їздив емісар, щоб забрати гаджети, на яких збереглися важливі дані цього плану. До речі, цілком можливо, що крах крота стався, зокрема, й тому, що на них відновили дані та отримали інформацію про те, як працюють корупційні схеми в Україні під чуйним керівництвом віцепрезидента.

Усе це до того, що єрмакове коріння пущено в систему досить глибоко, і воно щільно переплелося з корінням портновським. Тому є всі підстави вважати, що якийсь елемент чистки просто повинен відбутися. Хоча тут є кілька нюансів. Практично всі ті, хто й має проводити ці чистки, – креатура Єрмака, і, безумовно, це – мінус. З іншого боку, на відміну від Портнова чи Серьоги Підрахуя, які займалися подібними вправами, завгосп був надто меркантильним і надавав перевагу розрахунку на місці. Старші ж товариші таке робили в окремих випадках, а просування на рибне місце переважно було без грошей, але «за послугу».

Простіше кажучи, з кандидата на посаду судді жирного району, наприклад, грошей не брали, але далі діяв принцип, який озвучив дон Корлеоне у відомому фільмі про мафію, і виглядає він так: «Прийми це в дар, але колись я можу попросити тебе про послугу. Можливо, цей час ніколи не настане…» І ось так призначенець ставав боржником свого покровителя. У потрібний момент покровитель міг зателефонувати і сформулювати своє прохання, яке йому особисто вже дуже шикарно оплатили… Сподіваюся, я ні для кого не розповів нічого нового і всі так чи інакше, але в курсі того, як воно працювало і, швидше за все, працює й зараз?

І в нашому випадку це має зворотний бік. Якщо покровитель отримав гроші за свій протежмент, то угода закривається. Він назвав суму, яку хоче одержати за послугу, йому її вручили, і угода купівлі-продажу тієї ж посади – відбулася. Тому наведене вище правило чи, скоріше, форма залежності, не працюють, бо одержувач посади не вважає себе чимось зобов’язаним чи винним. Він оплатив послугу, і на тому справа закрилася. Але судячи з того, що відомо про сутність завгоспа, він діяв ні за законами, ні за поняттями, а саме брав гроші, а потім ще й вимагав виконання його вказівок.

(Далі буде)