Не царська справа

«Разошелся, так и сыпит,

Треугольник будет выпит!

Будь он параллелепипед,

Будь он круг, едрена вошь!»

Прутіну випала непроста доля в цьому форматі перемовин. Справді, він звик вести будь-які переговори з позиції сили, а силу підтверджують справами. Зі справами ж усе складається не так, як йому хотілося б. Насправді, задум був гарний: підійти до переговорів у режимі «листкового пирога» – якщо щось одне не складеться, мало спрацювати інше. З повним захопленням Покровська та Куп’янська все склалося недобре. І справа не в тому, як там усе насправді, а в тому, що сам він про це заявляє вже втретє чи вчетверте.

Від цього заяви втратили свою вагу і сенс, і вже не сприймаються на слух. З іншого боку, ті, хто пам’ятають його ідентичні заяви, мимоволі доходять висновку про те, що або минулого разу цар відверто брехав, або ці населені пункти захоплюють “на біс”, щоб зробити дідові приємне. Тобто, зайшли-вийшли, знову зайшли, а потім – вийшли і знову зайшли… це вже не грізна заява виходить, а якийсь словесний коїтус. Його шанувальники не наважуються вголос поставити питання про те, що там у діда з кукушкою, і тому списують на те, що йому надають неперевірені дані.

«Поспішні доповіді командування нашої армії про взяття міст уже призводили до загибелі бійців. Віримо, що такого не буде цього разу. Більше з цього приводу в контексті «Красноармійська, Вовчанська», інших фронтових міст нічого не маємо права писати, вибачте. Хоча сказати багато чого хочеться, звісно. Але поки промовчимо… Ті, хто порадив Володимиру Володимировичу знову заявити про створення зони безпеки вздовж кордону України, це шкідники. Усі знають, що саме це завдання було свого часу провалене. Навіщо підставляти президента, робити так, щоб він публічно нагадував про наші невдачі? Сподіваємося, шкідники, які це зробили, будуть встановлені і покарані».

Це був коментар путінських промов від найбільш упоротих пропагандистів, які шкурою відчувають, що дід зараз виконує обряд опускання самого себе під шконку. Але царя явно понесло, і він ще розповів про те, що готовий воювати з Європою хоч зараз. Плюс до того – розповів про здатність відрізати Україну від моря. Пам’ятається, він уже якось відрізав, і тепер більша частина його флоту ріже дно Чорного моря, але все це – слова. А був же й другий шар – конкретні справи.

Зауважимо, напередодні переговорів він уже не згадував ні про торпеду «Посейдон», ні про ракету «Авангард», оскільки жодних матеріальних підтверджень того, що ці його вундерваффе щось можуть виконати, так і не було представлено, зате був проведений випробувальний пуск МБР «Сармат». Треба зауважити, що сам пуск влаштувати вдалося. На відміну від минулого пуску з полігону Плесецьк, ракета таки запустилася і вийшла з шахти, а далі вже – не важливо.

Що характерно, якби місцеві жителі не зняли відео з пригодами цієї ракети, то ніхто і нічого б не дізнався. Ну а прутіну знову доводиться всі ці провали перекривати своїми грізними промовами, хоч уже й без конкретики, як то, що ракета так і не полетіла. З іншого боку, він змушений діяти за принципом: хочеш зробити добре – зроби сам. Ось прутін сам і старається, войовничо морщачи лисину, і намагаючись зобразити із себе богатиря. Але виходить це – так собі.