Авторка перекладу: Світлана
Усім очевидно, що події, які відбуваються у нас, повністю затьмарюють усе те, що відбувається в інших кінцях земного глобуса, проте існує принцип, коли великі події варто розглядати не тільки зсередини, а й ніби збоку. Тільки при поєднанні цих двох аспектів можна отримати більш-менш повну картину того, що відбувається. З одного боку, можна побачити дрібні, але важливі деталі явища, з іншого – їхню взаємодію в загальній картині. Тому саме зараз є сенс звернути увагу на те, що відбувається в Ізраїлі.
А там зараз іде епопея, яка хоч і не повністю збігається з тим, що було у Штатах і що в дещо приглушеному та розбавленому вигляді відбувається у нас, але все ж таки має певні показові деталі, що прямо перегукуються з історичними подіями, які щільно пов’язують нинішніх дійових осіб у щось спільне та символічне. Йдеться про те, як прем’єр-міністр Ізраїлю відкрито намагається уникнути відповідальності за діяння, що мають ознаки корупційних та інших злочинів. У цьому плані він діє не так витончено, як Додік, але не менш наполегливо і безсовісно, хоч про совість у політиці краще не згадувати.
Отже, стосовно Нетаньяху ведеться вже судовий розгляд за цілою низкою його подвигів, пов’язаних із корупцією, наприклад. А потенційно його можуть звинуватити ще й у злочинній бездіяльності та недбалості, що призвела до трагедії 7 жовтня 2023 року. Але все ж таки корупційні епізоди перебувають на такій стадії розгляду, що суто процесуально фініш уже досить добре видно, як приблизно зрозумілим є і сумний для фігуранта результат. Зрозуміло, що йому не хочеться отримати тавро, а можливо – і заїхати на в’язницю, і тому, явно зловживаючи своїми прем’єрськими повноваженнями, він робить багато зусиль для того, щоб уникнути засудження та покарання.
Він докладає як тактичних, так і стратегічних зусиль для того, щоб «відпетляти», як це роблять досвідчені урки. Тактичними прийомами він намагається затягнути судовий процес якщо не до нескінченності, то на дуже довгий час. Його адвокати завантажують суд клопотаннями про перенесення чергового засідання у зв’язку з величезною завантаженістю прем’єра і важким становищем країни у плані безпеки, мовляв, зараз не на часі займатися такими справами, коли країна в небезпеці. Дуже знайомі мотиви, чи не так? Але суд поки що задовольняє ці клопотання, і, по суті, розгляд справи зупинено.
А тим часом Бібі посилено просуває «правову реформу», в разі прийняття якої він просто може жити для свого задоволення, як це робить його друг Додік, і не турбуватися про те, що його дрібні витівки стануть причиною неприємності. Тобто вчергове ми спостерігаємо за тим, як пацієнт, досягши вершини влади, намагається там закріпитися назавжди, щоб зловживати своїми широкими повноваженнями та одночасно влаштувати так, щоб за все те, що він наробить, не настала відповідальність.
Ну, а те, що такий пацієнт обов’язково коїтиме беззаконня, якраз і зафіксовано в одному з фундаментальних принципів демократії. Його називають змінюваністю влади. Емпіричним шляхом було встановлено, що найчудовіший політичний діяч під час другої своєї каденції починає втрачати зв’язок із реальністю та діяти в режимі самодержця, а не обраного керівника. Тому перебування однієї особи на першому посту обмежено двома каденціями по чотири-п’ять років кожна.
Тільки парламентська форма правління передбачає, що саме так обраний і обмежений двома строками президент практично не має важливих повноважень і виконує суто символічні функції. Тому саме його обмежувати подібними правилами немає жодного сенсу, бо вся повнота влади перебуває у прем’єр-міністра, а він може обіймати свою посаду більше двох каденцій, ба більше, немає взагалі жодних обмежень щодо їхньої кількості. По суті, він може постаріти і померти на своїй посаді, не встаючи з крісла. І ось його відрив від реальності та безумовну деградацію просто закладено у такий формат верховної влади.
(Далі буде)