Нічний капець імператора

ʼУперше опубліковано: 05.08.2015

Авторка перекладу: Світлана

Імператор був без настрою. Причина була очевидною і давно очікуваною. Він вважав, що навчився тримати удар, але цього разу нічого не виходило. Можливо, справа у п’янці на весіллі у Пєскова. Згадати б, хто підколов його на рахунок заборонених лангустів, – це вони поперек горла стали, не інакше. Ікра була свіжа, щойно з Тебріза. Білі осетрові ікринки були одна в одну. І потім, кров та печінку очистили, все має працювати, як годинник. Боже, годинник! Пєсков начепив це каліцтво з черепом, жах!

Він вирішив переключитися на відеоролик, що відтворювався на величезному екрані. На тлі закамуфльованого мікроавтобуса стояв здоровило в балаклаві та представлявся позивним «Ольхон». Він за щось дякував Стрєлкову. Теж мені, Стрєлков – білогвардійський офіцер. Тріпло пусте. Як він там казав: «Ваша величносте, всю Україну не обіцяю, але Лівий берег візьму неодмінно!» Купився на ці старомодні викрутаси. Тепер ось цей «Ольхон», як дитяча іграшка, заведена ключиком у дупу. Поки завод не скінчиться – тупотить собі невідомо куди! А він, імператор, уже не хотів нічого, ні Ольхону, ні Донбасу, ні Криму, нічого!

Якби була його влада, він би зробив так, щоб усі ці люди, які гасають з автоматами по чужій землі, і ті, які по-зрадницьки заглядають у вічі, але чекають, поки він оступиться, – всі вони зникли б в один момент! Або блиснути б чарівним ліхтариком, як у фільмі «Люди в чорному», щоб усі про все забули. Ні, нічого не вийде. Раніше допомогли б дівки, але тепер – все. Це – в минулому. І не те щоб сил зовсім не залишилося, але якось довелося читати пасквіль про себе у зведеннях ФСБ, де негідник автор порівнював імператора з царем Мідасом. Усе б добре, але чого торкався Мідас, робилося золотим, а тут стає … От хоча б Аліна. Була ж пружна, добре збита молодиця з міцною дупою. Боже, на що вона перетворилася! Цією рязанською бабищею можна лякати американський спецназ. Востаннє, місяців зо три тому, вона несподівано виринула з напівтемряви, і її пика, що тріскалася від доброти, мало не довела до інфаркту. Ні, з дівками – все!

На маленькі екрани не хотілося дивитися взагалі. Там були графіки ціни на нафту, курсу доларів, акцій «Газпрому» та інше. Туди точно дивитися не треба. Сьогодні підлабузники уточнювали, чи варто оприлюднити суму, яку спрямовуємо на розбудову армії, мовляв, 60 мільярдів доларів звучить моторошно. А те, що за ці два дні спалили сім мільярдів доларів на підтримку рубля, який падає, – нічого? Ще кілька днів – і будемо рубль підтримувати милицями, а модернізувати армію – кувалдою та ломом. Але Шойгу дуже просив. Він уже майже всіх бурятів перевіз до Донецька. Хіба йому можна відмовити?

А що робити з Європою? Якщо просто так сидіти, то вони не платитимуть ні за нафту, ні за газ, і врешті-решт це погано скінчиться. Ангело, як же ти мене підвела! А як усе добре починалося. Друзів уже не залишилося. Муаммар і Саддам давно в саду з гуріями, Ніколя та Сільвіо посумнішали, але Ангела! Так добре розуміла жарти про Поппенштрасе, і на тобі, такий облом. Що найприкріше – коли довелося їй натякнути про компромат від Штазі, ця стерва сказала, що в неї вагон компромату на імператора. Особливо недобре з тим відео, де він із двома дівками та собакою у підсобці гаштету. Хто б подумав, що там усе так чітко видно? Але найнеприємніше не це – американці дуже не люблять справ із наркотою, а в неї ціле досьє про подвиги молодого самодержця з геричем.

Імператор вийшов на лоджію, сів у шезлонг і загорнувся в мантію. У себе вдома він ходив по-простому, корону майже ніколи не знімав, а тут вона йому стала заважати. Довелося зняти. Тільки сон може позбавити від цих тривог. Імператор заплющив очі, поклав руку на клавіші ядерної валізки і тихо заснув. А снився йому чудовий сон. Нібито він перенісся майже на п’ять тисяч років назад у дельту Нілу. Він, молодий, високий і сильний фараон, крокує перед строєм свого війська, і всі падають долі, дивлячись йому під ноги. Сам він нічого такого під ногами не побачив і покликав свого писця Задорна Першого такими словами:

– А скажи мені, рабе, хто ти?

– Я – твій раб, о всемогутній!

– А ще хто?

– Я – твій писець!

– Повний писець?

– Найповніший, о всемогутній, але худий.

– А скажи мені, повний писцю, чому мої воїни дивляться мені під ноги і простягаються переді мною?

– О, всемогутній, – залепетав песець, – ти не залишаєш тіні, бо ти і є Світло, бо ти – Бог Ра, і від імені твого утворилися слова Радість, Райдуга і прокуратуРА…

І так затишно й тепло стало імператорові від того, що він – втілення всевишнього на землі. Він має владу, щоб підняти в небо літак і кинути його на землю, пустити в море човен і втопити його. Що там ця ціна нафти чи курс цієї дурної валюти? І ось ця чернь – чи рівня вона йому? Та захочу – забороню їй їсти і перетворю всіх на мумії! Все можу, бо Я – це Він.

Тут темрява ночі огорнула весь палац, і тільки двоє охоронців навшпиньки наближалися до Його ложа, один ніс величезну подушку, а інший – шарф.