Глибоке занурення (Частина 5)

Тут все ж таки варто відзначити, що в цьому випадку працює формулювання «за взаємною згодою». На відміну від десятини, яка стане обов’язковою та додатковою, ця буде пікантним додатком. І якщо стадо за таке готове не просто платити, а платити дедалі більше, то чому б і ні? Але деякі послуги в деяких установах все ж таки не можуть не наштовхнути на певні запитання. Ось наприклад:

«Найвищу пожертву встановлено на требу «Вічне поминання» в Жіночому монастирі «Умілєніє» у ХМАО, послуга обійдеться прихожанину в 50 тисяч рублів. Порівняти з розміром пожертви в тому ж монастирі за ту саму требу не можна, тому що у 2021 році серед обрядів на сайті храму її не було. Проте середня ціна обряду до війни становила близько 10 тисяч рублів, тобто у 5 разів менше».

Дивимося офіційний курс долара до рубля станом на зараз і бачимо 78,55 за долар, відповідно, послуга «умілєніє» в них коштує 636 доларів США. Я навіть можу припустити, в кого настає це саме розчулення після такого внеску. За ці гроші можна долетіти до Штатів, а тут піп розповість «От улыбки станет всем светлей» і за це вимагає «добровільно» внести таку суму. Питання про те, що у них все добре, – навіть не стоїть.

Або взяти Луку. Як відомо, добробут його особистих вусів та сім’ї базується на відкатах від роботи Новополоцького та Мозирського НПЗ. Щоправда, в минулі часи, коли на болотах було заведено чавити пармезан, креветки та інше, білоруська промисловість одразу перебудувалася і почала все це випускати у величезних кількостях. І зараз ситуація повторюється, але в кращому варіанті саме для Луки. Після того як добрі птахи відвідали низку НПЗ у європейській частині курника, почався бенефіс тих двох НПЗ, які не дають Луці жити на одній бульбі. Принаймні, їхня преса пише саме таке:

«Білорусь різко збільшила постачання бензину на російський ринок на тлі паливної кризи, що намітилася. У жовтні обсяг біржових торгів білоруським пальним зріс у 47 разів рік до року – до 36 480 тонн… У листопаді ріст постачання продовжився: за перші 19 днів місяця на біржі продали 21 720 тонн білоруського бензину, що в 7 разів більше за показник зіставного періоду минулого року».

Як казав герой відомого фільму, «Это просто праздник какой-то!». І справді, бензин пішов туди не лише з Білорусії, а й з Китаю, Південної Кореї та Сінгапуру. Тобто дефіцит там вдається купірувати, але якщо раніше його продавали за кордон, то тепер розпочався зворотний процес, і на цьому хтось заробляє, не ризикуючи власними потужностями НПЗ. Як зазвичай, ці товариші становлять ближнє коло царя.

Та й сам цар якось не помічає проблем. Справді, якщо у власну кишеню бабло валиться, як раніше, а сім’я зараз оптом скуповує цікаві підприємства всередині курника, плюс до того друзі дитинства теж не голодують, то у фюрера складається враження, що все росте і колоситься, а тому й переживати нема про що. Недарма ж він ще недавно клявся в тому, що економіка нестерпно зростає. Воно й зрозуміло, адже якщо власна економіка зростає, то і в інших повинна, а якщо не зростає, то це тому, що вони – лохи.

ЕПІЛОГ

Зараз лапті явно почали помічати, що щось іде не так, як вони собі уявляли. Але вдіяти з цим нічого не можуть і виправдовують це тим, що неможливо боротися з режимом, який усіх уже звернув у баранячий ріг. Зауважимо: навіть записна «опозиція», що втекла, сидить дуже тихо, склавши свої довгі вушка. Вони теж розповідають, що зробити нічого неможливо. Тільки вже давно відомо, що той, хто хоче, – шукає можливості, а хто не хоче – шукає виправдання. Отже, справа не в режимі, а в рабській натурі стада. Навіть у найважчій ситуації можна щось робити. Я навіть не згадую нашого воїна, який у вічі ворогу, що захопив його в полон, знайшов мужність сказати «Слава Україні!». Є й інші приклади, але це вже інша історія.