Штати: захід сонця вручну (Частина 2)

Залишимо осторонь прутіна і те, як Додік йому підігрує, але просто звернемо увагу на Китай. Трумп сам не раз і не два розповідав, що в нього чудові стосунки з прутіним та Сі. І ось просто зараз регіональні розвідки пишуть про те, що біля берега ведуться роботи з перетворення комерційних суховантажів на військові транспорти для доставки військ на Тайвань. А японська військова розвідка виявила плани Китаю щодо завдання ударів уже по Японії.

Коли це було публічно озвучено, Китай заявив, що справді має такі плани на той випадок, якщо Японія впишеться за Тайвань. І Токіо просто зараз, уже не зважаючи на «стратегічного партнера», починає перекидати свої війська на острови, розташовані за 70 км від Тайваню. А на морі ледь не щодня відбуваються факти несанкціонованого заходу китайських суден у води Південної Кореї. Там уже справа доходить до їх штурму силами берегової охорони. Але у Додіка – чудові стосунки з головою Сі.

Дивлячись на це, Китай робить дедалі різкіші заяви, що однозначно виглядають як територіальні претензії до сусідів. Так, буквально щойно представниця китайського МЗС заявила про те, що провінція Південний Тибет, або Аруначал-Прадеш, насправді належить Китаю, а Індія незаконно окупувала його, і висловилася в тому плані, що як тільки Індія знову вступить у конфлікт із Пакистаном, Китай відтисне цю провінцію просто за один день.

При цьому представниця МЗС Китаю заявила, що це буде актом відновлення повоєнного світового порядку та справедливості. Не дивно, що в ході телефонної розмови, яка щойно відбулася між Трумпом і Сі, китайський диктатор заявив про те, що «повернення Тайваню в рідну говєнь» теж має стати відновленням справедливості та повоєнного світового порядку. Що характерно, у сусідів Китаю теж є свої територіальні претензії вже до нього, але в Пекіні це називають неприпустимими загрозами його територіальній цілісності.

При цьому у Китаю ніхто територій не відтискав, а він це пробував робити майже з усіма своїми сусідами, іноді тихо, а іноді – у вигляді військових операцій, як із В’єтнамом, наприклад, який теж «несправедливо окупував» китайські землі. Щоправда, тоді в’єтнамці відповіли Китаю так, що той змушений був вивести свої війська назад. Але тепер свербіж повернувся, і Сі вже не приховує того, що хотів би повоювати, і між іншим, з Америкою – в тому числі.

Напевно, всі вже в курсі того, що на одному з полігонів посеред пустелі китайці побудували повнорозмірний макет американського авіаносця та відпрацьовують атаки на нього різними системами озброєнь. Просто уявімо, що все це виконують прутін і Сі, але рік тому на виборах виграв не Додік, а Рональд Рейган. Гадаю, що ті прикрутили б звук і намагалися ходити навшпиньки, щоб у Рейгана не впала планка. Але нічого подібного немає і не буде ще три роки, а за цей час багато що може змінитися. Але головне – за цей час зміняться самі Штати і, безумовно, ставлення до них у всьому світі.

Принаймні, надійність як союзника і навіть партнера Штати вже втратили, і поки в Білому домі буде залишатися ось ця весела команда гольфістів і продавців нерухомості, ситуація може змінитися тільки в гірший бік саме для Штатів. А світові час прокидатися, бо єдиної у світі наддержави, оплоту демократії більше немає. Причому її ніхто не завоював і не завдав поразки якимось іншим чином, просто мудрий народ обрав руйнівника країни. Втім, чи нам цього не знати?