Від імперії до ресурсної бази (Частина 2)

Також зрозуміло, що товариш не з власної волі мовить про такі подробиці, бо з нового року з публіки починають дерти шкуру просто в усіх напрямах, адже більше грошей брати нізвідки. При цьому саме міністерство фінансів нічого нового не вигадує, адже ще класик заповів параметри поводження з мешканцями курника – «їх треба різати або стригти». З різанням у них – все гаразд, бо понад мільйон організмів уже пройшло цю програму, а решту починають стригти «під Котовського» вже з 1 січня.

Якраз це самому міністру говорити не дуже хотілося, і тому він відправив із цією місією свого заступника. Ось він це і пояснив, а їхні власні експерти від економіки дають невеликі розширення до цієї промови, що виглядають так:

«У реальності, за останніми підрахунками Мінфіну, «дірка» в казні досягне 5,7 трлн рублів до кінця року. Нафтогазові доходи обвалилися на 20%, а план із ключових несировинних податків виявився зірваним… Перед росією на повний зріст постала загроза потрапляння в податкову спіраль – коли ви податки підвищуєте, хочете зібрати багато грошей, але не вдається».

Це пишуть ті, хто обіцяв воювати і 30, і 50 років, якщо треба. А тепер публіці розповідають про «об’єктивні причини», через які в унітаз пішла вся соціалка та піднімаються буквально всі податки. Вони ж не скажуть про те, що цар обдурив їх, коли обіцяв, що він розв’язує війну на гроші, припасені саме для такого випадку. Нічого подібного. Тепер настав час вивертати кишені і затягувати паски. Причому не масним мордам самого царя, його сім’ї та його друзів, а того стада, яке билося головою об дірку в підлозі сортира і кричало: «Можемо повторити!»

Але повернімося до термінів, з яких починалася ця повість. Як відомо, з газовою імперією вже – все. Найжирніший ринок збуту газу у світі – європейський – для курника вже втрачено назавжди. На його місце туди прийшли нові продавці й закріпилися довгостроковими контрактами та широким представництвом на спотовому ринку. Чи міг хтось уявити, що «Газпром», який був у ранзі монополіста, буде викинуто з Європи настільки потужно, що для нього тепер залишиться лише Китай як ринок збуту? А дядечко Ляо, він же – Сі,  свою справу знає туго, і тих грошей, які платили європейці, лаптям не бачити, як своїх вух.

А щодо «нафтової імперії», то й тут справа рухається в потрібному напрямі. Причому тут ми не будемо згадувати про те, як добрі птахи попрацювали на ворожих НПЗ, нафтосховищах і нафтових терміналах, а натомість наведемо слова дипломованого письменника-романіста, який не став поетом-піснярем, а завдяки своєму давньому знайомству з фюрером став головним нафтовиком, – Ігоря Сєчіна. Просто зазначимо, що це він говорить власним ротом і без зовнішнього тиску:

«Росія має унікальну ресурсну базу і готова використовувати її для забезпечення Китаю, який за рахунок російських енергоресурсів досягає власних стратегічних цілей…»

От що значить – письменник! Раніше це називалося «сировинним придатком», а тепер він розписується в тому, що курник згоден на роль уже не імперії, а ресурсної бази для Китаю. При цьому Сєчін назвав Китай «єдиною промисловою супердержавою», бо країна забезпечує 35% світового промислового виробництва. Що ж, шлях від імперії до сировинного бантустану виявився настільки коротким, що цього не встигли роздивитися навіть самі жителі курника. Поки їх годували казками про велич, усе розвернулося у прямо протилежний бік.

Якщо вже влада курника діє за принципом бандитського угруповання, а їхній міністр закордонних справ проголошує базові принципи «Пацан сказав – пацан зробив», то в такому разі нагадаємо про інший принцип. Опущеним стає не той, кого вирішили опустити, а той, хто прийняв це та змирився з таким станом речей. І промова Сєчіна якраз і говорить про те, що прутін таки погодився завести своє стадо під китайську шконку. Верхівка з цим уже змирилася. Покровськ, кажете?