Виступ (Частина 3)

Ангел не відповів, і за кілька хвилин мовчання хлопець дістав сигарети й закурив. Ангел простяг руку, хлопець посміхнувся, але дістав ще одну сигарету, підкурив і вклав ангелові в руку. Так вони просиділи ще кілька хвилин, пускаючи клуби диму до зірок.

– Можеш не відповідати. Свобода – цінність найвищого порядку, надана на горе й на радість людям. Вони вже самі для себе вирішують, на що її перетворити. Найчастіше вона приводить до горя, але без горя хто б міг оцінити радість, та й саму свободу?

Ангел упритул втупився поглядом у хлопця і, випускаючи чергову порцію диму, запитав:

– Гаразд, і як це стосується того, що ти пішов слідами дівчини-самовбивці в забутому всіма куточку гір?

– Якось я прокинувся і зрозумів, що бачу все моє життя аж до кінця. Ця думка прийшла років у 20, а до 25 років я зрозумів, що все складається саме так, як я собі уявляв, а до 30 це вже стало аксіомою. Все рухається абсолютно в певному режимі. Тієї миті я усвідомив, що десь втратив свободу, а отже – вибір і радість. Тому я тут, і з цієї ж причини брав участь у найбільш екстремальних витівках на кшталт стрибків із хмарочосів. І знаєш, який висновок із усього цього я зробив?

– Кажи.

– Я вирішив, що всі ці гірські штурми без страхування чи дайвінг серед акул – жалюгідний ерзац свободи. Розумієш, якби я ненароком опинився в горах і змушений був рятуватися, штурмуючи стрімку скелю, – одна справа, або опинився в морі серед акул внаслідок аварії корабля, але я сам собі знаходжу ці пригоди, розумієш? Це стає подвійним обманом себе самого.

– Розумію. Я тобі ось що можу сказати. Ти сам себе ввів у канву визначеності, і вийти з неї ти не зможеш. Це, – він кивнув у бік їхньої стоянки, де спала дівчина, – не вихід.

– Це я теж зрозумів, як зрозумів і те, що виходу зовсім немає. Це й отруює моє життя.

Ангел став на повний зріст і вже впевненим голосом, голосом ангела, а не людини, сказав:

– Я можу тобі допомогти, маю такий бонус, і мені за це ніхто не зможе дорікнути. Але це може бути тільки в такому вигляді, в якому пропонується, і в ні жодному іншому.

Хлопець помітив цю метаморфозу і якось весь підібрався. Ось зараз він бачив, що перед ним не людина, а інша істота найвищого порядку.

– У чому його суть?

– Суть у тому, що ти опинився не в той час і не в тому місці. Ти йдеш коридором, у якому велику частину дверей зачинили до тебе, а частину з них зачинив ти, і залишилися лише одні двері в кінці коридору. В цьому проблема.

– І як її можна вирішити?

– Змінити коридор.

– …?

– Ти можеш опинитися навіть не в коридорі, а в широкій залі, де майже всі двері відчинено, і проблема вже матиме зворотний характер – ти можеш отримати надлишок вибору. Але щоб опинитися в потрібний час і в потрібному місці, ти втратиш всі свої спогади, ба більше – ти отримаєш інші спогади, інший час та інше місце, але свобода буде майже повною, ти зможеш її просто мацати руками, і коли ти потім розповідатимеш про цей час і це місце, тебе теж буде дуже важко комусь зрозуміти, і тобі багато хто просто не повірить. Але з того моменту свобода ніколи не піде з твоєї душі. Подумай, чи готовий ти до такої зміни, бо дороги назад не буде. Ти навіть не згадаєш про нашу зустріч.

Хлопець теж став на ноги, довго і трохи шалено вдивлявся в очі ангела, потім перевів погляд на темну прірву та підняв його до зірок, набрав повні груди повітря і крикнув:

– Давай!

Цієї миті зірки різко рушили з місця і полетіли в різні боки, а попереду спалахнуло полум’я. Він відчув жар, який опалив вії, а наступної миті – чийсь голосний крик:

– Тримай! Тримай ще!

І в його руку хтось вклав пляшку із запаленим ґнотом. Він стояв майже на самій вершині барикади, внизу палав БТР, повільно здаючи заднім ходом, а в нього все летіли й летіли пляшки із запалювальною сумішшю, а над Майданом лунали посилені колонками вигуки:

– Медика, медика під сцену!

А навколо тужавим струменем била свобода. Та свобода, яка дає вибір та радість.