Убивчий коктейль (Частина 2)

Нагадаємо: тоді реакція у світі на цей візит була негативною з усіх точок зору. Його жорстко засудили як політичні еліти США, так і союзники. Для них якраз і було незрозумілим, навіщо цей цирк було варто влаштовувати. Як потім з’ясувалося, всупереч не лише дипломатичним протоколам, а й протоколам безпеки, особисті переговори йшли без участі перекладача Трумпа, принаймні – їхня значна частина. А те, що встиг почути і законспектувати перекладач, потім було вилучено та знищено.

По-гарячому виникло припущення, що прутін вирішив поспілкуватися з Додіком щодо деталей його візиту до Москви ще наприкінці 80-х. Але ось з’явилося ще одне пояснення як дивного візиту до Гельсінкі, так і тієї незвичної «теплоти», яка утворилася між Додіком і прутіним. Ось що про це пише європейська преса:

«Підприємець Джеффрі Епштейн, організатор мережі сексуальної експлуатації неповнолітніх, намагався передати президентові росії Владіміру путіну інформацію про президента США Дональда Трампа. «Ви можете порадити путіну, щоб Лавров поговорив зі мною. Так він зможе краще зрозуміти Трампа», – написав Епштейн у 2018 році Турб’єрну Ягланду, який тоді очолював уряд Норвегії та Раду Європи. Лист було надіслано перед зустріччю путіна і Трампа. Епштейн також повідомив, що обговорював Трампа з постійним представником росії в ООН Віталієм Чуркіним, який помер за рік до того: «Він був прекрасний, він зрозумів Трампа після однієї нашої бесіди. Це було нескладно». В листі-відповіді Ягланд написав, що наступного дня зустрічається з помічником російського міністра і порадить йому зв’язатися з Епштейном. Видання зазначає: незрозуміло, чи відбулося після цього щось реальне».

Мабуть, бесіди все ж таки відбулися, і Епштейн розповів багато цікавого з приводу візитів Додіка на його солодкий острів. У цьому випадку йдеться про період життя Епштейна після його першої відсидки за сексуальну експлуатацію неповнолітніх і до його другої «ходки», якої він не пережив. Причому, за офіційною версією, він наклав на себе в тюремній камері, але як на те лихо, камери спостереження, з яких відкривався вид на двері камери фігуранта, в момент його суїциду раптово відключилися і запрацювали вже після того, як той вирушив у світ тіней.

А тим часом паралельним курсом рухається скандал із мемуарами нині покійної Вірджинії Джуффре. Вона сама була малолітньою гейшею і у своїх спогадах описала деякі подробиці візитів до Епштейна різноманітних знаменитостей. У тому числі й Додіка. Його пресслужба гнівно спростувала всі ці спогади, але річ у тому, що спогади були не тільки про нього, а й, наприклад, про принца Ендрю, якого королівська сім’я вже позбавила всіх титулів і відхрестилася від цієї ганьби, але де принц і де найбільш великий президент усіх народів?

І ось що цікаво: обіймаючи першу посаду США, Додік має просто фараонський імунітет, і по суті, йому не загрожують не те що звинувачення, а навіть розслідування. Проте ось що цікаво. Між двома каденціями судом доведено одну з найнеприємніших протиправних дій, які в Штатах спалили долю багатьох яскравих діячів. Ідеться про податкове шахрайство. Як ми пам’ятаємо, відомий гангстер Аль Капоне врешті-решт сів у в’язницю саме за це, хоча на його рахунку було безліч інших подвигів, які не вдалося довести. І він не самотній у цій справі. А Додік тут обійшлося дрібним переляком.

Штати самі стали флагманом у боротьбі з педофілією, хоча Додік не гребує брати подарунки від правителів країн, де це процвітає просто буйним цвітом, і, як з’ясовується, у нього самого не все так чисто в цьому плані. Те ж саме можна говорити про шпигунство, за яке свого часу на електричну табуретку йшли просто стройовим кроком. Причому більшість тих, хто зазнав тяжкого покарання, мали в заліку лише один із подібних гріхів, а тут – усе разом, і нічого. Публіці подобається.

Що характерно, публіка таке обирає у різних кінцях світу, хоча б у нас. Іноді здається, що виборець спеціально випихає нагору персонажів, які мають настільки високий коефіцієнт мерзенності, що це складно уявити. Але після другого походу Додіка до Білого дому виникає стійке відчуття того, що це – якийсь глобальний тренд, що не залежить від історії, географії чи чогось іще. Причому начебто притомній ще зовсім нещодавно публіці подобається поєднання якостей, кожна з яких мала б привести до повної зневаги, але ні! Якраз вона і стає бажаним коктейлем.