Важке рішення

Авторка перекладу: Світлана

Із серії «До кави»

Нещодавно ми зачіпали тему про те, що лапті стрімко втрачають свій авторитет навіть серед тих, кого умовно можна було б називати союзниками. І, зокрема, згадували Сербію та Венесуелу. Але тоді ж було пропущено ще одного важливого гравця з цього розряду – Іран. Як ми пам’ятаємо, рушники теж прямо висували претензії москві з приводу того, що очікували на термінову військову допомогу, але не отримали її. У результаті там висловили глибокий сумнів у тому, що москва взагалі розуміє сенс слова «союзник». Але самі лапті його застосовують як до Ірану, так і до двох інших фігурантів цієї п’єси, згаданих вище.

Стовідсотковий кидок формального союзника москва безумовно продемонструвала у випадку з Вірменією, і та, зробивши правильні висновки, вже згортає всі зв’язки з курником через їхню токсичність. Але попередня тема отримала своє продовження. Як повідомляють ЗМІ, вчора президент Сербії Вучич провів телефонні переговори з найвеличнішим, що неможливо було уявити ще кілька місяців тому. Як повідомляється, предметом обговорення був вступ до ЄС та співпраця у сфері безпеки.

Наскільки можна розуміти, Вучич просить про включення Сербії до програми викупу боєприпасів для постачання ЗСУ. Можна тільки уявити, як особиста охорона прутіна носиться у пошуках вільних валіз, щоб потім не повзати з ганчіркою і не витирати це натурально з підлоги. Але тут не варто мати ілюзій, бо той, хто зумів перевзутися в один бік, перевзується і в інший, адже Сербія має зовсім інші умови, ніж та сама Вірменія. У будь-якому випадку, це – безумовний удар по зовнішній політиці особисто прутіна, бо всім уже зрозуміло, що його улещування Додіка вже зазнало провалу, а тепер ще й це.

І ось на цьому тлі вкрай важливою виглядає прутінська позиція щодо можливої військової операції США проти режиму Мадуро у Венесуелі. Якщо все інше якось можна виправдовувати, то відмова у військовій допомозі Мадурі, який попросив її публічно, буде зовсім недобрим знаком особисто для царя, адже він особисто визначає тональність відносин із такими режимами. А це означає, що питання допомоги перебуває тільки в його руках, і тепер воно стоїть так, що прутин може втратити обличчя, якщо нічого не зробить. Обізнані лапті так пишуть про цю ситуацію:

«У Латинській Америці виникли проблеми ще одного союзника росії. Цього разу за кілька кроків від військового втручання опинилася Венесуела. І прогнози розвідки зараз ще гірші, ніж очікувалося… Достеменно не відомо, в якому обсязі Венесуела вже отримала допомогу від росії. При цьому не є таємницею, що на території цієї країни діють російські військові радники. Регіон справді важливий для москви.

Однак у багатьох виникло запитання – до якої міри путін готовий захищати Ніколаса Мадуро? Проблема останнього – низький реальний рівень підтримки серед населення. Що може зіграти свою роль у разі американського вторгнення».

Скажімо так, тональність коментарів уже навіює тугу. Ні тобі «Кузькіна мати», ні «Посейдон» із «Авангардом». Якось немає бадьорості взагалі. А натомість із прутінської адміністрації лунають ось такі промови:

«Для росії важливо відстояти Венесуелу, проте логістично це дуже далеко. Надсилати туди десятки тисяч росіян навряд чи доцільно. Хоча рішення за президентом».

Схоже на те, що там уже знають це рішення – терміново мобілізувати найбільшу валізу з того набору, який у нього є. А тим часом авіаносна група, яка нещодавно пройшла Гібралтар, не сьогодні – завтра прибуде в операційний район.