Про сиріт і паски (Частина 2)

«Газпром», а отже – Льоша Міллер отримав електростанції на північному заході європейської частині курника. Хтось отримав промислові підприємства, хтось – верфі, а контрольований родиною Патрушевих Россєльхозбанк заволодів агропромисловими компаніями «Родниє поля», «Еталон», «Кубань Вино», «Аріант», «Макфа» та «Мишкінський продукт». Глава сімейства, Ніколай Патрушев, після відставки з посади секретаря Ради безпеки обіймає посаду помічника президента з питань кораблебудування, а його син Дмітрій – міністр сільського господарства.

Словом,  важкі часи прийшли в курник, і кожен виживає, як може, щоправда, тут є відмінність. У когось виживання відбувається у форматі «самовара», який повернувся з війни в Україні «без вікон, без дверей», а хтось – отримавши практично безоплатно цілі грона промислових та фінансових активів. По суті, такого грабунку там не було з часів першої половини 90-х, хоча саме з них прутін обіцяв вивести населення федерації.

Власне, він їх вивів, але зробивши коло, привів у вихідну точку. Тільки в ті, вже добре забуті часи все виконувалося через «приватизацію» совкового майна, а тут у кожного активу був свій власник, і тепер власники змінюються, але не на кого заманеться, з поламаними вухами та носами, а на друзів самого царя. Всі вони мають перед ним свої заслуги, а їхні імена відомі всьому курнику. А якщо так, то й непокоїтися нема про що. Прутін просто дбає про сиріт. Ну, а висновок зроблено просто елегантно:

«Загалом від початку повномасштабної війни в Україні Генпрокуратура подала 145 позовів про вилучення приватного бізнесу на користь держави на загальну суму 4,5 трлн руб. У тому числі активи на 2,5 трлн руб. залишаються на балансі Росімущєства. Поки що держава планує продати підприємства на 0,5 трлн руб. Проте й інші активи не довго зберігатимуться у держвласності. На них претендують ті самі держкорпорації та компанії близьких друзів прутіна».

І між іншим, ось ці учасники м’ясних штурмів пішли воювати саме за ці «традиційні цінності» та нестерпну духовність. Ну що ж, як було написано на дверях ресторану Пригожина, «Кожному – своє».

ПРО ЗАТЯГНУТІ ПАСКИ

Ну, і стисло про те, як затягуються паски, дедалі більше схожі на петлі. Нещодавно ми наводили ворожу статистику про те, що 71 суб’єкт федерації вже витратив кошти, розраховані на рік, ще 1 жовтня, і це саме по собі більш ніж тривожний факт. З початку широкомасштабної війни в Україні такий стан речей виник уперше, і він має тенденцію до погіршення. Але це не все. Щойно з’явилися деякі дані щодо галузей, і там картина приблизно така сама, як і щодо територій:

«18 із 24 галузей російської обробної промисловості, на які припадає майже 80% усіх товарів, що випускаються в країні, переживають спад виробництва… За даними Росстату, на кінець вересня загальне зростання промисловості в країні сповільнилося до 0,3% у річному вираженні – майже в 19 разів у порівнянні з підсумковим результатом минулого року (+5,6%).

Фабрики і заводи поза сировинним сектором економіки збільшили випуск лише на 0,4%, хоча ще в серпні показували зростання на 2,4%, а за підсумками минулого року наростили виробництво на 9,6%».

Словом, мадам Ельвіра Сухозадівна Наїбулліна, голова Центробанку, недарма попередила прутіна про те, що вони не просто відчинили двері з кодовою літерою Ж, а вже зайшли всередину і навіть почали термінове занурення. Якщо нічого з цим не зробити, безодня ця поглине їх усіх. Але це каже вона, а друзі розповідають прутіну про те, що не все так і погано, а він – вірить друзям.