Шпигунська історія

Авторка перекладу: Світлана

Нещодавно німецьке видання Süddeutsche Zeitung опублікувало дані німецької розвідки, що вказують на те, що на дні Балтійського моря лапті могли організувати багатофункціональну базу, яка поки що діє як розвідувальний форпост, але, швидше за все, ще не продемонструвала всієї своєї функціональності. Йдеться про затонуле судно, яке свого часу наробило досить багато галасу. Пором «Естонія» зазнав аварії у вересні 1994 року під час шторму на шляху з Таллінна до Стокгольма. Загинуло 852 людини, і тіла частини жертв досі лежать на 80-метровій глибині за 35 км від фінського острова Уте. У зв’язку з цим влада Фінляндії, Естонії та Німеччини після катастрофи закрила доступ до затонулого судна.

Саме статус закритої зони в місці знаходження порома створив ідеальні умови для того, щоб на його борту розмістити обладнання як для розвідки, так і для підтримки диверсійних операцій. Відносно невелика глибина, на якій лежить судно, що цілком добре збереглося, дозволяє встановити там не тільки безпілотне обладнання, а й дати можливість тривалого базування там бойових плавців. Німецькі спецслужби мають підстави вважати, що за такі операції відповідає Головне управління глибоководних досліджень (ГУГД) федерації. Це таємний підрозділ, що підпорядковується безпосередньо Міноборони та спеціалізується на підводному шпигунстві, диверсіях та розвідці.

Відомо про те, що саме до цього відомства приписано найбільш засекречені судна, в тому числі розвідувальне судно «Янтар». Крім того, є відомості про те, що останнім часом через підставну компанію, зареєстровану на Кіпрі, лапті скупили величезну кількість сучасного обладнання, що застосовується для підводної розвідки. Особливо багато найрізноманітніших датчиків. Зрозуміло, що розвідники не уточнюватимуть, яким чином вони пов’язують ці розрізнені дані, але, мабуть, у них є для цього всі підстави.

Можливо, цей сюжет може здатися притягнутим за вуха, але насправді понад 80 років тому щось подібне вже мало місце, хай і з поправкою на технічні можливості тих, уже далеких років. Так, бойові плавці 10-ї флотилії «Реджіа Марина» успішно розгорнули свою передову базу просто поруч із британським портом у Гібралтарі. Це був 1942 рік, і Гібралтар був транспортним хабом, у якому формувалися каравани суден, що йшли як у Середземне море для забезпечення логістики британських військ у Північній Африці й на Близькому Сході, так і у зворотний бік – із колоній у бік Британських островів. Саме тут формувалися конвої, де комерційні судна отримували військовий супровід.

Так от, за кілька кілометрів від порту, але вже за лінією кордону Іспанії, на мілині стояв італійський танкер «Ольтерра». Стояв він довгий час і ні в кого не викликав ні підозри, ні інтересу. І ось у якийсь час італійці, що офіційно «дезертирували» з різних суден, почали збиратися на березі для того, щоб відновити працездатність танкера та використовувати його за призначенням. На судні розпочалися ремонтні роботи, і до них було залучено місцевих робітників, які щодня вирушали до танкера і щось там робили. Причому ці робітники без проблем розповідали про те, що вони роблять на судні, скільки їм за це платять, і нарікали на те, що грошей на ремонт не так багато, як хотілося б, а тому робота йде повільно.

Слід зазначити, що кілька разів на борт напівзатопленого судна висаджувалися англійці та, оглянувши його, залишали його без особливих наслідків. Насправді італійцям вдалося організувати роботи таким чином, що місцеві робітники навіть не здогадувалися, що тут відбувається: в одному з трюмів було вирізано дно та облаштовано складальний цех для підводних транспортних засобів та боєприпасів. Усе необхідне таємно постачалося на борт під виглядом інструментів, обладнання та матеріалів, необхідних для ремонтів.

У результаті італійці змогли організувати до десятка атак на судна, які стоять на якорі в Гібралтарі, і завдати істотних збитків союзникам. При цьому кількох італійців захопили англійці, але ті дали свідчення такого змісту, що для здійснення диверсії їх доставила на місце італійська субмарина. Ніхто з них не проговорився про базу, створену в танкері, що сидів на мілині буквально у всіх на очах. Уся ця історія розкрилася лише після того, як Італія капітулювала, і не від диверсантів, а просто коли судно вирішили зняти з мілини.

Тож такий досвід є, і з урахуванням того що технічні можливості щодо підводної війни істотно пішли вперед, не виключено, що й пором «Естонія» теж використовується приблизно з тією самою метою. А з урахуванням того, наскільки лапті схильні до плагіату, це взагалі не здається дивним чи неможливим.