Авторка перекладу: Світлана
Від редакції
***
Ми регулярно повертаємося до якихось подій совка, і, можливо, це може здатися якоюсь надмірністю, але найчастіше це відбувається з природної причини. Як відомо, розвиток будь-чого зазвичай відбувається у вигляді спіралі. Тобто згодом події програються ще і ще раз, тільки вже на іншому рівні. І ось у цьому випадку просто спрацьовує метод порівняння, щоб краще було зрозуміло, як було і як стало. Але в цій спіральній аналогії є важливий аспект. Якщо ви приймаєте аналогію спіралі як відображення розвитку ситуації, то швидше за все, уявляєте собі висхідну спіраль, але курник показує, що спіраль може бути і низхідною в тому плані, що ситуація рухається назад. І саме в такому випадку аналогія просто необхідна.
***
Отже, у совку проявилася об’єктивна та фундаментальна особливість ринку, заснована на балансі попиту та пропозиції. Щойно змінюється один із аргументів цієї формули, система відразу починає шукати новий баланс. Щоправда, тут є свої нюанси, але тут ми їх розглядати не будемо. Працює це просто. Якщо пропозиція перевищує попит, то продавець змушений знижувати ціну на свій товар, і навпаки, коли пропозиції стає менше, ніж є реальний платоспроможний попит, то ціна товару підвищується доти, доки попит і пропозиція знову не знайдуть якоїсь рівноваги.
Але вже давно відомо, що будь-який авторитарний режим неодмінно влазить у цю формулу так, щоб «зберегти стабільність», а насправді – власну владу. Справді, якщо товари дорожчають і стають не кишені населенню, то в його надрах починає закипати невдоволення, яке може вилізти боком уже самому правителю. І найчастіше зростання цін справді зумовлюється бездарним правлінням авторитарного лідера та його некомпетентного уряду. Лікується це одним способом – зміною влади, чого не бажає режим.
Але для того щоб публіка не влаштувала режиму вирвані роки, треба їй показати турботу, з одного боку, а з іншого – знайти інших винуватців плачевного стану справ. Перший елемент стандартний – ціни заморожуються або повністю, або частково, і як це зазвичай буває, у разі часткового заморожування цін ідеться про «соціально значущі товари». Але щойно починається ручне управління цінами, ринок втрачає можливість самостійно виходити на точку рівноваги. І якщо зростання цін зупинено або жорстко обмежено, то при надмірному попиті виникає дефіцит товарів.
Виходить, що покупець готовий заплатити велику ціну, але товару у продажу немає, бо за нижчою ціною його вже розібрали, і часто – вже з запасом, бо всім зрозуміла нездорова суть ситуації й ніхто не знає, буде товар у продажу завтра чи ні. В далекій молодості я спостерігав, як це працює на Крайній Півночі. Наприклад, там нікому не спадало на думку доводити справу для того, щоб продавець відрізав шматок ковбаси чи вершкового масла, якого в упаковках тоді не було. Якщо була можливість, брали батон ковбаси та коробку (20 кг) масла. І так – з усім, що «викинули» у відкритий продаж. Закуповувалися ящиками, коробками чи мішками, але за твердою ціною, встановленою державою.
(Далі буде)