У ті далекі часи дитинства, ще задовго до школи, багато філософських питань, які часто виникали поміж хлопцями, вирішувалися шляхом банальної бійки, або як це було прийнято серед нас, малих філософів – мордобою. І от вже тоді дуже швидко ставало зрозуміло, що саме для такої важливої справи духу вистачало не у всіх. Майже безпомилково можна було визначити, хто мав хист до філософії, а у кого його не було взагалі. Звісно, траплялися виключення, як у один, так і в другий бік, але це можна будо віднести до статистичної погрішності. Причому, частина з тих, хто явно не витягував саме бійку, залюбки приймав участь у лупцюванні когось, хто не чинить опору, або коли бійка відбувається у складі зграї і навіть в цьому випадку – були свої нюанси.
То ж на шляху спроб і помилок, дуже швидко відкрилася дуже проста істина, яка і поділяла хлопців на дві категорії. Ті, хто вважав бійку процесом, коли він демонструє техніку кун-фу, відому як боротьбу садистів, а опоненти розлітаються у всі боки, та ті, хто мали такі бійки лише у своїй уяві. А от якщо з самого початку є розуміння того, що бійка може бути програною, з усіма наслідками – фінгалами, розбитим носом і рештою і це не зупинило, то далі – справа техніки і фарту. Навіть програна бійка гартує і спонукає робити певні висновки, які знадобляться наступного разу.
Коли вже опинився у стінах школи, то тут ця філософія видалася дуже корисною і ті, хто йшов тим самим шляхом, знають про що йде мова. Але все це важливо лише для того, щоб усвідомити просту істину. Двобій, це не тільки твої удари, а ще й удари опонента. Деталі тут лише в тому, хто починає і хто відповідає і звісно, хто в цьому виявиться біль вправним і спритним. Отже, вже далі, по життю, цей принцип виявляється корисним, адже будь-яке протистояння має прораховуватися саме таким чином: дія – протидія.
Ті, хто не мав такого досвіду, ба більш, хто навмисно уникав його, у дорослому житті можуть виходити з хибного уявлення про те, як працює цей світ. Згодом, когось прикриють великі гроші, чи високі посади і вони діють без врахування можливої протидії, а вона може прийти зненацька, в дуже незвичний спосіб. Хоча, навіть велике цабе, в певній ситуації, може банально отримати в табло і помацати сідницями підлогу. Але це – філософія не того рівня, який нас цікавить прямо зараз.
Як ми знаємо, Дональд Трумп зараз розмахує тарифами як палицею і мабуть вважає, що у відповідь йому нічого не прилетить. Але вже зрозуміло, що з 1 квітня наберуть чинності усі його тарифи і зустрічні, які вже впроваджує низка країн, як от Канада, Китай, ЄС, Канада і Мексика. Він вирішив, що усі ці країни винні особисто йому і мають за це заплатити. При цьому він вирішив, що на правду, усі будуть змушені терпіти його удари просто потому, що США є найбільшим ринком світу. Тобто, він вирішив діяти у стилі путіна «нравіца ні нравіца…» і ніхто, нікуди не подінеться. Але вже виявляються, що не все так просто.
Канада вже закрила частину свого ринку для низки товарів, вироблених у США, і не стала гратися у загальні тарифи, а нанесла точкові удари по критичним групам товарів. Мексика, яка отримала відтермінування введення 25% тарифів до 1 квітня, вже натякнула Трампові про те, що відповідь Канади виявиться для Штатів квіточками, якщо Мексика візьметься за відповідь. Причому, увесь цей час, та сама Мексика, Канада і решта країн, яких стосуються новини від Трумпа, у прискореному темпі, вибудовують нові торгівельні альянси, що може привести і для формування нових безпекових союзів.
Але Мексика просто натякнула на те, що три чверті овочів, чверть фруктів і до половини автомобільних комплектуючих американський ринок отримує саме з Мексики і що це може змінитися. А з урахуванням тої дичини, якою Трумп обґрунтував ці тарифи – нарко картелі і незаконна міграція, відповідь може виявитися не просто руйнівною, а цілком обгрунтованою. Тобто, такі дії Мексики можуть стати не лише зрозумілими світові, а можуть стати прикладом для наслідування.
(Далі буде)