Словом, тут їм варто мислити позитивно і розуміти, що ЗСУ дуже акуратно повертають тимчасово окупованому Криму вигляд курорту і для цього здійснюють демілітаризацію півострова. Ну, а цар та його холуї клянуться в тому, що скоро і з бензином усе налагодиться. Так, обіцяли до 1 жовтня – не вийшло, до кінця жовтня – теж, тепер обіцяють – до кінця року. Але якщо теж не складеться – не біда, адже це вже не вперше. Тим більше що чоботи вже свої дати називають, коли НПЗ та інші нафтові активи буде надійно захищено. Раніше вони не виступали з такими промовами, а тепер – твердо називають орієнтири. Ось що заявив високопоставлений діяч із відомства Бєлоусова:
«Президент ще у вересні наказав зробити так, щоб якнайшвидше припинилися атаки на наші НПЗ. Поки що це не вдалося. Проведено розрахунки, згідно з якими по-справжньому захистити більшу частину нафтопереробки ми зможемо у серпні-вересні 2026 року. Поки що це, чесно кажу, щоб не було інсинуацій, неможливо, тому що є фронт, москва, ряд важливих об’єктів, де потрібні системи ППО».
Наскільки можна зрозуміти, такі обіцянки він дає на підставі обіцянок промисловості випустити просто величезну кількість засобів ППО, які можна встановити не тільки біля кожної цистерни, а й біля кожної каністри. Щоправда, тут є певні дрібні неув’язки, бо ЗСУ мало не щодня знищують чергові РЛС, уже не марнуючи зусиль на пускові установки та інше. Так, ударити по пакету з ракетами – барвисто і гарно, але найдорожча частина ЗРК – радіолокаційна станція. Саме її складніше, довше і дорожче випускати, ніж усе інше. Тож саме РЛС фігурують у щоденних звітах військових.
Але тут є ще один нюанс. Справа в тому, що навіть якщо не нарощувати, а випускати РЛС у тому самому темпі, що й зараз, промисловість повинна працювати просто в стрімкому темпі, але якщо вся країна сідає на голодну пайку з пального, а по військових підприємствах прилітає дедалі частіше й вагоміше, то як можна так впевнено називати строки? Тому на запитання про те, як може позначитися на економіці та промисловості те, що вже зараз сталося в тилу, він скромно відповів:
«Я – людина військова, мені важливо, щоб було чим стріляти по ворогу на фронті і, наприклад, по Києву. Дуже сподіваюся, тут жодного урізання бюджетів не буде. Або воно буде мінімальним».
І знову ж таки, це він таке розповідає тому, що по москві поки що жодного разу не прилетіло як слід. Москва ще не отримала дзеркальної відповіді, як це отримав Бєлгород за Харків, наприклад, хоча це мало статися як мінімум ще кілька місяців тому. Ну, і поки цей діяч розповідав про те, як воно все буде завтра, сьогодні знову прилетіло по НПЗ у Башкирії.
А тим часом навіть їхня власна рахункова палата вже офіційно заявила про те, що економіка занурюється в рецесію і вона триватиме як мінімум до 2028 року, бо чинники, що її формують, мають довгостроковий характер. Навіть голову центробанку Наїбулліну змусили розповісти подібну казку. Але казки казками, а всім стає дедалі зрозуміліше, куди все йде. Тим більше що преса вже попереджає про напрямок руху:
Тож усе буде веселіше, ніж це собі уявляють чоботи. Зараз вони тягнуть ковдру економіки на себе, але вона вже втратила еластичність і починає рватися. Адже армія отримує свої ресурси не з повітря, а з економіки і запасів. Запаси вже майже спалено, а решта починає закладати піке, хай поки й не дуже круте, але вже – піке.
> “Очень надеюсь, что никакого урезания бюжета не будет, а если будет – то минимальньій”.
Нагадує мені анекдот про Рабіновича: “Ні, не призвуть! Я якщо призвуть, то ж не на фронт. А якщо на фронт, то ж не на передову. А якщо на передову, то ж не в розвідку…”
Вибачте, але Бєлгород за Харків це не зеркальна відповідь. У них спільного лише те, що вони є містами недалеко від кордону. В іншому Бєлгороду до Харкова як до неба рачки.
> як можна так впевнено називати строки?
Типова совкова бухгалтерія. Разрахунок йде по остаточному принципу. Вирахувати середню кількість НПЗ вибиваємих ЗСУ за місяць. Прировняти график коли співпаде з остаточною кількістю ППО, та будуть мати сроки коли все буде дорівнювати 1 до 1.