А друга полягає в тому, що сам цар і ті самі чиновники довгий час розповідали про те, що війна йде за планом, а якщо хтось сумнівається, то для нього запроваджено статтю кримінального кодексу, яка надає п’ять років роздумів про життя, свої погляди на нього і, звичайно ж, — про значення слів і термінів. І начебто, все мало виглядати цілком пристойно, але ось тепер усі ці заходи називають «антикризовими заходами». Це що ж виходить, начебто пару-трійку місяців тому все йшло за планом, а тепер з’ясовується, що треба вживати антикризових заходів?

Так можна дійти висновку про те, що криза теж була частиною геніального плану. Але тут треба розуміти, який сенс вкладається в той чи інший термін. Без урахування контексту, постійно виходитиме дуже дивна картина, що не має нічого спільного з об’єктивною реальністю. Кожен може самостійно вийти на потрібний контекст, а ми пропонуємо історичний зразок того, як це працює. Причому, цей зразок завжди знаходився перед очима, але як це зазвичай буває, найменше помічають те, що знаходиться прямо перед носом.

ІСТОРИЧНА ПІДКАЗКА

Як відомо, основоположник теорії комунізму Карл Маркс досить докладно обґрунтував ту її частину, яка стосувалася класової боротьби, але вже більш туманно — неминучість зміни суспільно-політичних формацій у бік комунізму. Ті, кому доводилося читати цього фахівця, напевно дійшли висновку про те, що з того моменту, коли класове протистояння доходить до межі революційного переходу до нового стану суспільства, починається туман. Адже сам теоретик спостерігав за тим, у що вилилася французька революція і напевно мав описати якісь орієнтири для того, щоб процес ішов у правильному напрямку.

Але ще більше туману виявилося в частині пост революційного стану суспільства та принципів його функціонування. Там йшли вже суцільні абстракції, що наводило на думку про те, що товариш Маркс погано собі уявляє, як виглядає комунізм без гасел, а як працююча і стабільна система. А якщо ти собі чітко не бачиш мети, то й рух до неї виявиться чимось на кшталт бігу на місці або походу в дрімучі нетрі, де обов’язково виникне поножовщина та інші, звичні для публіки речі.

Це вже після нього були розроблені методи впровадження в життя революційних принципів і способи утримання влади на шляху до комунізму. Як з’ясувалося, на цьому проміжку дистанції усе вкладалося в пару звичних термінів — диктатура і терор. Вони передбачалися як тимчасові інструменти, зобов’язані зійти нанівець після знищення класового ворога. Тим не менш, навіть у рамках цієї «надбудови» над теоріями Маркса так і не виникло розуміння того, що таке комунізм і як він функціонує. І це ж означає, що не маючи чіткої мети, немає і критеріїв правильності чи неправильності шляху і темпів руху. З того, що було оголошено це — базовий принцип: від кожного — за здібностями і кожному — за потребами. На тому — все. Такий опис кінцевої мети виглядає настільки абстрактно, що всерйоз сприймати подібне може тільки дуже своєрідний розум.

Але ж це ще не все. Маркс застосував до своєї теорії неминучості зміни суспільно-політичних формацій елементи еволюційної теорії Дарвіна. Тобто, він взяв за основу рух від простих форм до більш складних, але тут важливо те, що теорія передбачає саме рух. І тут виникає питання, перед яким товариш Маркс напевно спасував би. А випливає воно саме з фундаменту його власної теорії. Якщо йдеться про рух у бік ускладнення, то в такому разі, щось зобов’язане бути після комунізму, щось більш складне чи ні?

(Далі буде)

3 коментар до “Не тільки зведення (Частина 4)”
  1. > З того, що було оголошено це — базовий принцип: від кожного — за здібностями і кожному — за потребами. На тому — все. Такий опис кінцевої мети виглядає настільки абстрактно, що всерйоз сприймати подібне може тільки дуже своєрідний розум.
     
    Тим більше, що це ніяк не в’яжеться з поняттям справедливості (у великому масштабі), й явно відгонить закладеним механізмом деградування всього.

  2. Маю нагоду повідомити що у радянські часи Карла Маркса на Полтавщині(звичайно серед своїх) називали карло марло. Є нормальна мета. Щастя для кожного. Але така мета досягається саме таким кожним для себе своїми зусиллями. Мета забезпечити організацію суспільства для можливості досягти щастя. Тобто забезпечити навчання кожного на саморозвиток, а не на вивчення нескінченної кількості знань. Коли людина має самореалізацію, то має саме своє щастя. Далі міркуйте…

  3. – Коммунизма не будет!
    – Почему?!
    – А кто при коммунизме будет гавно носить?
    В.Суворов/Резун “Рассказьі освободителя”

Коментарі закриті.