Аргумент для дідуся Донні (Частина 2)

Такий стан справ різко відрізняється від того, як це відбувається з бронетехнікою, РСЗВ чи артилерією. Там втрати гігантські й зрозуміло, що про жоден експорт виробів цієї номенклатури не може бути й мови. Навіть більше, ворог змушений імпортувати РСЗВ та артилерійські гармати з КНДР. Становище саме з цими системами озброєнь настільки критичне, що росіяни змушені брати зброю не стандартних калібрів. Це означає, що боєприпаси до цих систем теж доведеться везти з КНДР.

Це — жест відчаю, який нам відомий як нікому іншому. ЗСУ витратили більшу частину боєприпасів совкових калібрів і були змушені переходити на стандарти НАТО як по системах озброєнь, так і по боєприпасах до них. Це стосується практично всього, що використовується на полі бою.

Але тут є важлива відмінність із росіянами. Вони навмисно розвивали свій ВПК з тим, щоб забезпечити себе всім необхідним, ще й експортувати військову продукцію, а у нас нічого цього не було передбачено. У підсумку, ми першими зіткнулися з цією проблемою, а росіяни, при всіх своїх індустріальних можливостях — пізніше. Це якраз і вказує на те, що їхні втрати та витрата боєприпасів у рази, а то й на порядок більше наших.

І ось виходить, що частина експорту озброєнь, яка мала підживлювати галузь — повністю відсутня. Мабуть, для того, щоб хоч якось компенсувати цю вкрай негативну тенденцію, росіяни й вирішили експортувати бойову авіацію, з якою у них немає особливих проблем. І ось саме ці дані вдалося отримати хакерам. Ось одна зі сторінок цих документів.

Вона має дуже цікавий вигляд і йдеться тут про чотири позиції, швидше за все, які відповідають уже укладеним контрактам. Важко сказати, чи розкривають ці дані все те, що передбачають контракти, чи йдеться про партію всередині одного контракту, але вже — як є. У даному випадку, йдеться про дві поставки винищувачів Су-35 і по одній поставці літаків Су-34 і Су-57, відповідно. Профільні видання Army Recognition та Defence Security Asia, використовуючи свої джерела в галузі, встановили приналежність шифрів, зазначених у лівій колонці і їх відповідність конкретним країнам. У підсумку, суто за кількістю літаків, картина виглядає наступним чином:

1. Код 364 (Іран) — 48 літаків Су-35;
2. Код 012 (Алжир) — 14 літаків Су-34;
3. Код 012 (Алжир) — 12 літаків Су-57
4. Код 231 (Ефіопія) — 12 літаків Су-35

Нескладно помітити, що у США немає особливих проблем з Алжиром чи Ефіопією, зате є серйозні проблеми з Іраном. Як ми пам’ятаємо, Штати взяли участь у 12-денній війні на боці Ізраїлю й американські літаки завдали ударів по ядерних об’єктах Ірану. Як пише ізраїльська преса, іранці зробили висновки про те, що їхня авіація — мотлох, а ППО без авіації надто вразлива і тому — запросила у росіян зазначені вище винищувачі.

(Далі буде)