Але ось «медовий місяць» давно минув, і як пишуть з окупованої частини Донбасу, там практично не залишилося чоловічого населення молодше 60 років. Воно не просто мобілізоване до окупаційної армії, але в переважній більшості вже знищене і стало частиною перегною. Тож мужички, в яких «спливає термін», там просто нарозхват.

Але як виявилося, це були лише квіточки. Зараз у курнику активно обговорюється новий проєкт бюджету, де, крім усього іншого, передбачено суттєве скорочення фінансування окупованих територій. Загравати вже нема ні бажання, ні відповідних коштів. Їхня преса так описує цю ситуацію:

«Уряд готується різко скоротити витрати на анексовані регіони України через наростання проблем у федеральному бюджеті, який стикнувся з падінням нафтогазових доходів, а на наступні три роки його зведено з дефіцитом понад 10 трлн рублів. Фінансування федерального проєкту «Відновлення інфраструктури та сприяння економічному розвитку» «ЛНР», «ДНР», а також Запорізької та Херсонської областей у 2026 році буде урізано на 32,4 млрд рублів, або майже 10%.

Як випливає з пояснювальної записки до закону про бюджет, який уряд вніс до Держдуми, наступного року на ці цілі казна виділить 293,63 млрд рублів проти 326,01 млрд у поточному. Рекордного скорочення – на 22%, або понад 20 млрд рублів – зазнають витрати на житлове будівництво, реконструкцію та капітальний ремонт житлових будинків, а також інфраструктури ЖКГ в анексованих областях: цього року бюджет виділяє 91,77 млрд рублів, а наступного – лише 71,02 млрд».

І далі – за списком. І це йдеться про території, які завдяки діячам типу Єрмака або «Мері Поппінс» із зеленою парасолькою було захоплено без важких боїв та відповідно – руйнувань. На те, що залишилося від того ж Бахмута, взагалі ніхто й нічого виділяти не збирається, бо це взагалі захмарні кошти. А дідові вони потрібні для продовження війни і, відповідно, руйнувань. Таким чином програється принцип «Де тонко, там і рветься», а рветься на тих, у кого «хоч каміння з неба», але не в окупаційної армії, пропагандистів та іншої публіки, яка виконує бажання звихнутого фюрера.

Але це не все. У цей самий час на пилюку розсипається й міф про багату росію з її бездонними ресурсами. Ми ж пам’ятаємо про те, як солодко цокали язиками жителі Криму, коли мріяли про багатого російського туриста? Як виявляється, з туристом усе не так просто:

«У росії на федеральному рівні можуть з’явитися продовольчі сертифікати для малозабезпечених громадян. Відповідний законопроект до Держдуми внесла група депутатів на чолі з головою комітету з праці, соцполітики та справ ветеранів Ярославом Ніловим. Відповідно до документа, претендувати на отримання допомоги зможуть громадяни, середньодушовий дохід яких не перевищує прожиткового мінімуму, встановленого в регіоні їхнього проживання».

Словом, публіка і так почала розуміти, що райські кущі, в які вони так прагнули, насправді виявилися кущами на узбіччі дороги, куди ходять справляти нужду. Але як тепер зрозуміло, скоро й ця аналогія виявиться межею мрій. Зате – каміння з неба.

6 коментар до “Про багатих родичів (Частина 2)”
  1. Ну да, з бажаннями треба поводиться акуратніше, але лапті казок не читають, вони їх слухають, от і вийшло, як вийшло)

  2. Цікаво, а цей морячок що каже про камні з неба? Задоволений чи ні?

    1. Я десь читав, ніби той морячок ПОМЕР ще ДО повномасштабного вторгнення.

      1. Ну може ота бабка-танцюристка буде жити довго і погано. І за себе і за того морячка.

Коментарі закриті.