Наліт. Післясмак (Частина 1)

Авторка перекладу: Світлана

Із серії «Проти ночі»

Сьогоднішній масований повітряний наліт ворога на територію України вже отримав несподіване продовження перебігом подій і щось потенційне, що можна тільки припускати. Але почнемо з того, що сталося кілька годин тому. Отже, прутінські діячі прямо розповідають про те, що вони вирішили завдати максимальної шкоди енергетичній інфраструктурі України. А десь рік тому, якщо не більше, один із учасників наради у прутіна заявив, що той прямо зажадав від військових «погасити Україні світло», після чого відбулася серія ударів саме по цих об’єктах.

Як усі чудово знають, у відповідь цивільний сектор озброївся генераторами, сонячними батареями та іншими засобами подолання блекаутів. Більшість операторів зв’язку, як мобільного, так і стаціонарного, впровадили апаратуру, яка здатна кілька годин працювати від акумуляторів. Ми щодня бачимо величезні агрегати біля магазинів, які вмикаються одразу після відключення світла. Зрозуміло, що це – аварійні заходи, проте вже є певна готовність до такого розкладу.

А ось лапті собі такого не уявляли. Їм на думку не спадало, що якось вони все це відчують на власній шкурі, але все трапляється вперше. Справа в тому, що прикордонні райони федерації є одними з найбільш густозаселених у всьому курнику, а ЗСУ давно мають засоби ураження, здатні винести їхню енергетичну інфраструктуру просто під нуль. Але довгий час цього не робилося, незважаючи на те, що ворог не приховував своїх намірів і явно розраховував на те, що у наших військових у цьому плані зв’язані руки. Багато в чому вони мали підстави так вважати. Вашингтон прямо забороняв бити по об’єктах енергетики їхньою зброєю.

Але тепер концепція змінилася. Причому змінилася в різних аспектах. Так, Додік особливо не занурюється в ці теми, бо вони йому не дуже цікаві. Адже якщо на одну шальку терезів покласти удари по енергетичній інфраструктурі чи України, чи курника, а на іншій буде будівництво бального залу, що примикає до Білого дому, то, звісно ж, він обере другу позицію, адже про бальний зал мріяли всі президенти США впродовж останніх 150 років. Він сам про це говорить, і тепер усім зрозуміло, що він не жартує і що для нього це одна з головних проблем сучасності, а все інше може кашляти осторонь.

З іншого боку, ЗСУ тепер мають засоби ураження власного виробництва, які можуть закинути 100 кілограмів вибухівки на відстань 100 кілометрів і навіть трохи далі. А це вже не 20 кілограмів, як це було раніше, і таким зарядом цілком можна вкласти хоч ТЕЦ, хоч електричну підстанцію. Причому вкласти її таким чином, що якщо навіть одразу розпочати ремонтні роботи, то знадобиться кілька місяців для того, щоб хоч якось відновити роботу такого активу.

Але тут виникають аналогії з НПЗ, які потрапили в циклічну ситуацію «ремонт – удар – знову ремонт» Усім зрозуміло, що якщо наші військові заносять підприємство до чорного списку, то воно руйнуватиметься до стану, коли простіше пригнати бульдозер і розрівняти це місце назовсім. Що стосується ТЕЦ, то тут цей принцип ще більше застосовний, ніж до НПЗ. Воно й зрозуміло: обладнання тут масивніше, і часто треба замінювати агрегати німецької «Сіменс» на щось китайське, а це означає, що потрібні проєктні роботи, а це – завжди час.

(Далі буде)