Про куполи (Частина 2)

Власне, те, що відбувається в Раді, показує, наскільки ця публіка далека від того, чим вона повинна займатися. Депутати чудово орієнтуються у своїх правах і навіть не хочуть чути про депутатські обов’язки. В останній день сесії вони знову підвищили собі платню і тепер можуть їхати на канікули. Зауважимо: це не школа, навіть не універ, а канікули там двічі на рік, більше як місяць кожні. Тобто навіть за регламентом депутати понад два місяці на рік не працюють. Цей регламент не змогла змінити війна і навіть загроза широкомасштабного вторгнення противника. Незважаючи на найважчі моменти нашої історії, депутати незмінно й самовіддано їдуть на Балі, Сардинію та в інші місця, звідки їм легше брати участь у житті країни.

Але у всій сукупності депутатських ніштяків недоторканність стоїть окремо. Маючи депутатську «корочку», ці персонажі пускаються на всі заставки, бо маса вільного часу дає їм можливість влазити в конфлікти, відпрацьовувати будь-які замовлення з організації пишних скандалів, робити редути та інші речі, які зовсім не належать до законотворчості.

Будучи людьми не дуже освіченими, але діяльними, вони неодмінно й невідворотно поринають у різні схеми заробітку грошей. Кажуть, що існує навіть негласний прайс депутата за викликом. З іншого боку, ця публіка знає, що ні прокуратура, ні поліція, ні СБУ не можуть притягнути їх до відповідальності, тому їм важко всидіти на місці, і вони знаходять застосування своєму безмірному вільному часу.

Власне кажучи, вже давно склалася традиційна лінія поведінки, коли кандидат у депутати штовхає полум’яні промови, обіцяє ночувати в Раді, приймаючи потрібні закони, та віддавати всього себе служінню народу України, а отримавши депутатські повноваження, перероджується, як гусениця в метелика. Вчорашній жебрак або взагалі переслідуваний за борги елемент стає персонажем, що стрімко багатіє. Безкінний молодий депутат раптом обзаводиться непоганою «Шкодою», а потім одразу пересідає в БМВ і явно прагне у бік «Бентлі» чи «Роллс-Ройса». Так само бурхливо розвиваються і питання нерухомості. Депутат стає настільки улюбленим своєю паствою, що до нього йде нескінченний потік дарувальників. Дарують усе, що можна уявити. Насамперед – гроші. Багато грошей. Після цього – автомобілі. Їх або дарують назовсім, або дають на них кататися хоч до скону. Багатьох розвозять на курорти приватні аероплани, які надають абсолютно безкоштовно шанувальники талантів конкретного депутата. Лише нещодавно на це почали звертати увагу, і самим депутатам ця увага не дуже подобається, тому вони миттєво стрибають за стіну недоторканності, щойно виникають запитання.

Тож недоторканність – головний і найцінніший бонус до депутатської книжки. Але якщо спокійно розібратися у природі цього явища, то дуже швидко виявиться, що ніякої такої недоторканності не повинно бути. Справа навіть не в тому, що цього хтось хоче. Просто в невеликій книжечці з назвою «Конституція» є захищений розділ прав людини. Його ніхто і ніщо не може звужувати, за винятком воєнного стану. Так от, у цьому розділі вказано базові принципи, які відображено в конституціях усіх розвинених країн. Один із них – рівність прав та відповідальності перед законом усіх громадян України, незважаючи на їхню національність, гендерну належність, соціальний стан, віросповідання тощо. Тобто всі громадяни України повинні мати приблизно однаковий обсяг прав, свобод і відповідальності. Але інститут недоторканності – це не що інше, як повне скасування відповідальності для певної категорії осіб. Навіть якщо це закріплено в Конституції, воно має бути звідти вилучено повністю й без варіантів, або тоді треба цю недоторканність надати всім громадянам України, інакше руйнується принцип рівності.

По суті, в депутати йдуть не для того, щоб ухвалювати закони, а для особистого збагачення шляхом численних зловживань та злочинів, прикритих недоторканністю. Це – головне, навіщо йдуть у депутати. Все інше не має сенсу. Ми ніколи не змінимо якісного складу парламенту, поки той використовуватиме депутатську недоторканність. Якщо її зняти, дуже велика частина відвертих бандитів та спекулянтів покине його стіни. А якщо ще запровадити ценз юридичної грамотності, то це буде небачений прорив законодавчої гілки влади.

Поки цього не передбачається, повернімося до початку нашого матеріалу й закінчимо теорію про будинки з куполами. Щоб внести гармонію між зовнішнім виглядом будівлі парламенту та його вмістом, є пропозиція перевести ВР на площу Перемоги. Це буде дуже символічно. Депутати виходитимуть із парламенту й читатимуть на даху універмагу його назву – «Україна». Це їм нагадуватиме, на кого і для кого вони працюють. А сама будівля дуже навіть підходить. Головне – там є купол. Єдине, що там треба поміняти, – то це вивіску. Замість напису «Цирк» почепити «Верховна Рада», а решту – залишити як є. Тоді всім буде зрозуміле амплуа парасюків, семенченків та інших фахівців естрадного жанру.