У совку не заведено було згадувати, як відбувалися бої через кілька днів після початку вторгнення, а Гальдер їх описував сухо, але ємно. Він писав, як німецькі винищувачі вивалювали хвилі совкових бомбардувальників, що йшли без прикриття винищувачів. В одному бою збивалися десятки літаків. Так само успішно забули про найбільшу танкову битву під Дубном. І про те, як на кулемети й артилерію йшли ланцюги піхоти, і всі ці 12 ланцюгів кулеметники вкладали в землю.
Усе це до того, що ось так відходили і потім – наполегливо йшли вперед, на вірну смерть, одні й ті самі люди. Чому? Не може бути, щоб той, хто позавчора відчайдушно драпав, сьогодні спокійно йшов на смерть. З точки зору як окремих бійців, командирів та окремих підрозділів, так і армії загалом спостерігається явна двоїстість поведінки. Ще вчора військам віддавали команду «Не провокувати», а вже через місяць генерала Павлова, командувача Західного фронту, розстріляли за те, що він дуже якісно не провокував. Скільки таких Павлових було розстріляно, ми навряд чи колись дізнаємося. Здається, що у всій цій кривавій каруселі немає і не може бути ніякої логіки або немає якоїсь деталі, яка все розставить на місце, але насправді вона є.
Потрібно згадати, яким совок зустрів ранок 22 червня 1941 року. Формально він не входив у союз Німеччини, Італії та Японії, проте мав цілком відчутні союзницькі відносини з Німеччиною. Як би не заперечували росіяни наявність секретних додатків до пакту Молотова – Ріббентропа, але спільний парад совкових та німецьких військ у Брест-Литовську розставив усе на місця. Справа навіть не в тому, що військові обох країн демонстрували обіймашки та цілувашки, а в тому, що Брест штурмували й захопили війська Німеччини, а дістався він совку. Здавалося б, якщо Польщу рвали без попередньої угоди, то з чого Гудеріану було віддавати Брест РСЧА, яка його не штурмувала? Лише заздалегідь узгоджений поділ Польщі уможливив передачу Бреста і шикарний спільний парадець. Власне, цей факт, як і багато інших, не приймається тільки в росії, в решті світу про це ніхто не сперечається.
Тобто совок прямо прив’язувався до Німеччини в розв’язанні континентальної війни. Сталін на це плював, бо переслідував власні територіальні інтереси і точно знав, що шматком Польщі не обмежиться. Щойно було закінчено поділ Польщі, почалася фінська кампанія, за що совок вигнали з Ліги Націй. Але це Сталіна не сильно непокоїло, бо на черзі були Латвія, Литва та Естонія. В принципі, за це совок міг би отримати війну з боку Англії, але на той час уже впала Франція, і Альбіон уже просто не міг так легко розкидатися оголошеннями війни, поки за спиною офіційно не стануть Штати.
Але ось переділ Європи без прямого зіткнення совка й Німеччини закінчився. Вони вийшли кордонами лоб до лоба, і будь-які подальші територіальні надбання мали привести до війни. Ще в січні 1941 року Гітлер заявив, що час безкровних або відносно безкровних надбань територій закінчився і подальше просування кордонів Рейху пов’язане з великою війною.
Приблизно в цьому самому плані висловлювався і Сталін, причому востаннє він це зробив 5 травня 1941 року перед випускниками військових академій. Тобто розуміння сторонами неминучості великої війни було абсолютним. Сталін був у курсі планів Гітлера і спокійно спостерігав за концентрацією його військ біля своїх кордонів. Тут є важливий момент, пов’язаний з тим, що влітку 1940 року, коли Вермахт рубався на Заході, Сталін мав ідеальне вікно для нападу, бо війська противника були зв’язані, а перед його фронтом військ просто не було. Ситуація була настільки вдалою для проведення плану «Гроза» чи подібного, що про таке навіть мріяти було неможливо. Тільки Сталін цей момент упустив. Багато хто говорить про те, що совок не був готовий до цього часу. Але будь-яке міркування в цьому напрямі впирається у просту річ. Нехай саме тоді Сталін міг кинути у західний похід 120–150 дивізій, посилено формуючи нові. Багато це чи мало? Але ж противник у Польщі практично не мав військ! Цим півтораста дивізіям просто не було з ким воювати! Навряд чи можна дорікнути Сталіну за тупість, а тому він не міг не бачити цієї можливості. Тоді знову постає запитання: чому?
А відповідь досить проста. Він не просто хотів захопити Європу, а й залишити її за собою. У цій відповіді немає одкровення, але повернімося трохи назад і погляньмо на те, що являв собою совок. Підлий гадючник, який разом із Гітлером розтерзав Польщу, напав на маленьку Фінляндію і вдарив у спину свого вчорашнього союзника – Німеччини.
(Далі буде)