За десять років уже з яких тільки сторін не доводилося заходити на тему «русского міра», а точніше — що він собою являє, і здавалося б, уже було сказано все, але світ не стоїть на місці, а тому змінюється і ця сутність. А будь-який динамічний процес має властивість кудись рухатися, а отже, і змінюватися. Але, мабуть, у всіх спробах описати це ганебне явище, з яким нам доводиться боротися, не розглядався з точки зору саме напрямку руху. І як нам здається, тут може бути дещо цікаве.
Так, наприклад, совок мав мету — побудова комунізму, і якщо уважно придивитися до цього руху, то можна зрозуміти логіку самого руху, як і недосяжність примарної мети. Як ми пам’ятаємо, в основу теорії комунізму були покладені ідеї першої французької революції «свобода, рівність і братерство». Але вже в її ході стало зрозуміло, що свобода в її чистому вигляді там померла першою. Насильство стало родовою ознакою будь-якої революції. Дуже швидко виявилося, що до рівності ніхто з революціонерів і не прагнув, і вони припускали, що ця сама рівність настане після повної перемоги революції. Ну а втіленням братерства, саме в той період часу, стала гільйотина.
Проте, Маркс взявся за свою теорію в часи, коли кривава піна тієї революції схлинула і, як це зазвичай буває, на чільне місце були поставлені ідеали, яких так і не вдалося досягти. Так ось, Маркс якраз і зробив акцент на тому, що всі проблеми вирішуються прагненням досягти реальної рівності, оскільки вона виключить будь-які конфлікти і, відповідно, дасть свободу. Ну а свобода і рівність стануть запорукою братерства. Занурюватися в його теорію немає сенсу, але важливо уточнити лише один момент. Маркс вважав, що комунізм, пунктирно описаний у його теорії, є неминучою метою еволюції суспільства.
Тобто, сама динаміка розвитку суспільства штовхає еволюцію в цьому напрямку, оскільки в ті часи були модними ідеї розвитку всього від простого — до складного, від хаосу — до гармонії. Тому ідея рівності виглядала як втілення гармонії, а тому рух у тому напрямку виглядав неминучим. Дуже скоро практика показала хибність цих суджень, але в цій теорії виявився і дуже потужний енергетичний центр, який запустив цю ідею в маси, вже незалежно від її автора.
Річ у тім, що кінцеву мету, тобто суспільний устрій, який має виникнути після епохи капіталізму, особливо виписано не було, оскільки вважалося, що гармонія буде самодостатньою і тому підпори у вигляді державних інституцій просто не знадобляться. Ну а базовий принцип «від кожного — за здібностями і кожному — за потребами» виглядав повною абстракцією і навряд чи міг стати точкою збірки для нового суспільства.
Зате шлях, що веде до цієї мети, а особливо — його початковий етап, виглядав зрозуміло і спокусливо, оскільки тримався на необхідності «відняти та й поділити». Щодо «поділити», є різні уявлення, а ось відбирати можна тим самим шляхом, який у всі часи вважався злочином. А тут, в ім’я великої ідеї, не просто можна, а й потрібно відбирати, і ця перспектива посміхнулася більшій частині пролетаріату.
(Далі буде)
Ідея відняти у усіх та поділить між своїми впЕрше була списана у Старому Заповіті, в книзі Вихід. Правда, ТАМ ще було вкрасти/зшахраювати щодо дорогоцінностей у єгиптян/ ґоїв. Потім – розвести на лохА побудовою Золотого тільця, зібрати від 9.5 тонн Au, можливо – всі 19, та поділити між своїми, з коліна лЕвіта.
Потім ця геніальність була прокручена таким собі мАздаком у 5-6 столітті нової ери. Так що кАрлусь просто знайшов цю не нову хОхму та почав її проштовхувати в ширнармаси