Але з наведеної вище цитати можна вловити занепокоєність лаптів тим, що системність таких ударів призводить до простою все більшого обсягу переробних потужностей лаптів. А після того як удари пішли по наливних портах і нафтопроводах, то й експорт сирої нафти теж пішов у пологе піке. Тобто є системна робота з укладання нафтової галузі як такої.
Проте зараз видобуток нафти йде на максимально можливих обертах, і ось тепер виходить, що низка НПЗ стоїть повністю або частково і тому не приймає сировини. Її можна було б відвантажувати на експорт, довівши до максимуму пропускної спроможності труби і порти, але і з цим тепер – проблеми. І ось зараз особисто мені вперше довелося побачити новину саме в російській пресі, яка вказує на наближення системної і, швидше за все, незворотної проблеми всієї галузі. Виглядає це приблизно так:
«Росія, на частку якої припадає близько 9% світового нафтовидобутку, може бути змушена скоротити виробництво сировини після атак українських безпілотників на ключові об’єкти нафтової інфраструктури… Такий сценарій стає реальним після того, як дрони в останні тижні уразили балтійські порти Усть-Луга і Приморськ, а також ще кілька великих нафтопереробних заводів – «Кінеф» у Ленінградській області, Рязанський та Саратовський НПЗ «Роснєфти»… «Транснєфть» уже припинила приймання нафти від компаній-виробників на зберігання у своїй системі. Вона також попередила, що може запровадити обмеження на приймання сировини з родовищ, якщо атаки на інфраструктуру триватимуть».
Фокус тут у тому, що більшість нафти, що йде на переробку або експорт, видобувається з проблемних свердловин. Це вам не Аравія, де просто встроми трубу в пісок, і звідти піде нафта, без необхідності нагнітати її водою, а потім – очищувати. У лаптів таких свердловин практично не лишилося. Власні свердловини мають неприємну особливість: їх бажано не зупиняти. Араби просто крутять вентиль в один бік, якщо треба відкрити потік, а потім – в інший, якщо його потрібно зупинити, а ось у лаптів більшість свердловин, звісно, можна закрутити, але вже відкрутити – не вдасться. Тобто найпроблемніші свердловини просто буде втрачено. Зараз противник заливає нафтою все, що тільки можна, сподіваючись на те, що ситуація якось вирішиться, але щось нам підказує, що моменту екстремального заповнення всіх вільних ємностей чекають і ЗСУ. Навіть знаю – навіщо.
А між іншим, частину цих ємностей має кожен НПЗ, і напевно, всі резервуари зараз під верх буде залито сирою нафтою. В цьому випадку вони перетворяться на близнюків-братів сховищ пального держрезерву на кшталт «Кристал», які ЗСУ довбали торік. А тепер уся ця краса може горіти просто на НПЗ, знищуючи не лише самі ємності й нафту, а й обладнання заводів.
Але все ж таки це – не найстрашніше. Зрештою, можна буде викинути ці західні залізяки й не забивати собі голову питаннями відновлення заводів у первісному вигляді. Імператор Сі дасть своє обладнання, яке працюватиме тільки на його запчастинах і, можливо, матиме керування з телефону прямо з Пекіна. Тут уже якщо лягати під Китай, то лягати та отримувати задоволення. Але це в тому випадку, коли нафту ще качають і її можна відправляти в труби, а якщо ні? Якщо криза вибухне швидше, ніж вдасться пересісти на китайське обладнання? Адже в такому разі доведеться бурити нові свердловини.
І це не було б проблемою, якби не одне «але». Ті свердловини, на яких вони сидять просто зараз, бурилися за часів, коли родовища були багатими і нафти було хоч залийся. Зараз цього немає в принципі. А бурити свердловини в бідні родовища – це вже якесь витончене збочення, яке коїть група осіб. Принаймні, жоден розумний бізнесмен під таку справу не видасть ні цента.
(Далі буде)