Авторка перекладу: Світлана
Минулого тижня відбулася низка подій, вкрай неприємних для ворога в сенсі його фундаментальних уявлень про свій статус. Звісно, він отримав серію дуже тривожних та прикрих сюрпризів на фронті, і, зокрема, на основному напрямку наступу під Покровськом, але будь-які провали на фронті там завжди компенсуються легко і майже автоматично. Щойно відбувається щось подібне, чоботи клацають підборами і знову заводять свою пісню про необхідність мобілізації, мовляв, немає людей для наступу, і все тут.
При цьому якось у тіні опиняються гімни і кантати, які з себе вивергали прутін, Мєдвєдєв та інші, коли розповідали про перевиконання планів набору контрактників. А це свідчить про те, що ці контрактники стрімко закінчуються, і тому є постійна нестача особового складу для наступу. Проте такий спосіб закриття теми діє безвідмовно та універсально. Там, наприклад, ніхто не розповідає, що потрібно більше танків, бо ці розмови не приведуть до їх розмноження. Бази зберігання вже – все, а заводи випускають мізер, який спалюється, не встигнувши навіть себе якось виявити.
Лапті повідомили про те, що на фронт відправили навіть експонований на виставці в Абу-Дабі цього року танк Т-90. Не виключено, що його не лише відправлено на фронт, а й знищено. Тож про танки краще не згадувати, а ось гарматного м’яса – багато, і його можна вимагати на забій у вигляді мобілізації без особливих проблем. При цьому кашкети розуміють, що мобілізація – це не контракт і що вона викличе напругу в курнику, якої цар усіляко уникає. Це їх влаштовує, бо щойно їм ставлять запитання у стилі: «Де літній наступ?» – вони одразу відповідають: «А де мобілізація?»
Але не це стало найбільш неприємним, і особливо – минулого тижня. Йдеться про серію ударів по об’єктах Ленінградської області. Як ми пам’ятаємо, атакували порт Приморськ і Кірішський НПЗ. Справа тут не стільки в тому, що Приморськ забезпечує до третини всього російського експорту нафти й нафтопродуктів, а Кірішський НПЗ входить до трійки найбільших у курнику, –тут є другий і навіть третій шар проблеми. Другий шар будуть приховувати від публіки, і для того є вагома причина.
Справа в тому, що це – відносно нове підприємство, і будувалося воно вже після розвалу совка. Тому там використано західні технології, які дозволяють йому виробляти рекордну кількість високооктанових бензинів. Уже тільки це є вкрай неприємною обставиною удару, бо ремонт обладнання буде проблематичним. Але тут є ще дещо. Порт Приморськ був експортним плечем Кірішського заводу, і тому цей синхронний удар слід розглядати як узгоджену дію. А якщо так, то крім матеріальних збитків, цей «дуплет» є дуже чітко вираженим посланням, але кому?
І тут з’ясовується, що власником Кірішського НПЗ є компанія «Сургутнєфтєгаз», а як відомо, власником уже цього підприємства є особисто прутін та його родина. Простіше кажучи, НПЗ та експортний термінал у Приморську є продовженням кишені царя та його розвеселих дочок. І ось по ньому прилетіли добрі дрони, а отже, це був другий «привіт» лисому цареві після прильоту дрона до Сочі, де він якраз таємно перебував.
(Далі буде)