Прутін у полоні невігластва

Уперше опубліковано: осінь 2014 року

Авторка перекладу: Світлана

Замість передмови

Зараз у прутіна видні симптоми рідкісного захворювання, яке має дивну назву «Гострий Рюрик головного мозку». Багатьом здається, що діда на цю тему попердолило раптово і різко, але це не зовсім так. Він давно і вперто йшов до того моменту, коли все вилилося в коротке і виразне слово «Рюрик». Не виключено, що якби прутін не був конторським, а провів свою першу половину життя у флоті, то його побило б на слово «сурик», але вже – як є. Поданий нижче текст було написано восени 2014 року, за кілька місяців до створення ЛО, але вже тоді симптоми хвороби були цілком помітними. Просто зараз вони лізуть назовні в будь-якому публічному виступі царя.

***

Зовсім нещодавно главою нашої держави був запеклий «проффесор». Ми це пам’ятаємо і якось навіть не дивувалися з цього кричущого факту. Хоча одного погляду на цього діяча було достатньо для розуміння всієї глибини його рівня освіти. Мало того, він ще привселюдно виступав! Щоправда, нечасто, і читав з папірця, але його це не рятувало.

Зараз цей химерний персонаж пішов на звалище історії, але сусідньою державою править його молочний брат. Говорить він до ладу, а тому дозволяє собі ректи певні думки й без папірця. При цьому оголюються і його освіта, і його інтелектуальний рівень. На відміну від нашого екземпляра, цей – не мав ходок у місця не такі віддалені, але і лексика, і аргументація, і володіння фактами пішли не далеко.

Тут немає сенсу занурюватися в деталі і ловити його на відвертих дурницях, але не можу оминути увагою один факт і два історичні моменти, нерозривно пов’язані з ним.

Але для початку хочу уточнити одне важливе питання. Потрібно розуміти, яку роль зараз грає путін. Ні, не в історичному чи політичному сенсі, а в прямому – театральному. Те, що носій валіз Собчака не має харизми, – зрозуміло, тому що або харизма, або носій. Проте путін намагається увійти в образ Наполеона чи Гітлера. При цьому обидва історичні персонажі мали особистий досвід участі у війні. Кожен із них понюхав пороху і чудово виявив себе як солдат. Це до приходу до влади. Прийшовши до влади, ці самі персонажі здійснили неймовірне перетворення своїх країн. Кожен по-своєму, але, без сумніву, це були великі реформатори. Путін сам ніколи не воював і нічого не зміг довести до ладу. Навіть найпростіше – дороги – не зміг зробити, як Гітлер! Куди вже до Наполеона з його економічними та юридичними реформами!

Тож ким він себе бачить і як він виглядає – дві великі різниці. Не будемо впадати у крайнощі, які озвучив наш колишній міністр закордонних справ, просто подивимося тверезо. Мені він нагадує Остапа Бендера. Тут і розмах, і натиск, і нахабство, але все ґрунтується на шахрайстві та підтасовках. Сильний, харизматичний лідер не стане спокушати мадам Грицацуєву. Однак теми статті стосується епізод шахового турніру, коли одноокий шахіст зауважив «гросмейстеру»: «Позвольте, товарищ, у меня все ходы записаны!»

Отже, путін не раз і не два намагався обґрунтувати своє хамовите ставлення до нас тим, що Україна – штучна держава. Не знаю, це його особисте невігластво чи тупість його підказчиків та спічрайтерів, але факт перед очима. Зробимо два обґрунтовані припущення:

– Путін дуже хоче бути (або здаватися) православним, принаймні – зі свічкою стоїть із такою сумною мордою, що здається – таки так, і хреститься завзято;

– Путін дуже хоче повернути часи СРСР, недарма він так шкодує про його загибель.

Припускаючи це, ми собі чітко уявляємо, що назвався груздем – лізь у кошик. Я не про заповіді, які він усі порушив. Ідеться про те, що православний такого рівня просто зобов’язаний орієнтуватися в основоположних письмових документах оного. Тим більше що їх не так уже й багато збереглося. Усім відоме стародавнє джерело історичних фактів – Іпатіївський літопис. Так от, він сам, особисто може погортати документ і відкрити для себе речі, які виставляють його базікою чи міським дурником. Адже в його виконанні України (як і української мови, і народу) не існувало! Тільки з милості чи недогляду В.І. Леніна і з’явилося якесь утворення з назвою Україна. Як тут не згадати народну мудрість: «Нескінченні лише дві речі: всесвіт і людська дурість».

Отже, будь-хто може знайти текст цього літопису, прочитати окремі його частини і зробити свій власний висновок з приводу України, путіна і тупості. Сам документ розбито на стовпці, а події викладено у хронологічному порядку.

Знаходимо в тексті: Стб. 653. 6695/1187 рік. Літочислення ведеться від створення світу і від Різдва Христового. Тут описується момент, коли князі вирішили покарати половців, але на їхньому шляху виявився Дніпро, що рано навесні розлився та унеможливив переправу вбрід. Повертаючись додому, князь Володимир Глібович захворів та помер у дорозі. Його привезли до Переяславля (зараз – Переяслав. – Прим. авт.), за 100 км від Києва, і далі опис скорботи його мешканців:

«… И принесоша и во градъ Переяславль на носилицех и тоу преставился месяца … и положен бысть во церкви святого Михаила и плакашася по немь вси Переяславци бе бо любя дружиноу. и злата не сбираеть. имения не щадяшеть. но даяшеть дроужине. бе бо князь добръ. и крепокъ на рати. и моужьствомъ крепкомъ показаяся. и всякими добродетелми наполненъ. о нем же Оукраина много постона…»

Це перша, але не єдина згадка України. Ось іще:

Стб. 663–664. 6697/1189 рік:

«…И еха и Смоленска в борзе и приехавшю же емоу ко Оукраине Галичькои. и взя два города Галичькыи. и оттоле поиде к Галичю…»

Стб. 732. 6721/1213 рік:

«…Данилоу же возвратившоуся к домови. и еха с братомъ. и прия Берестии. и Оугровескъ. и Верещинъ. и Столп Комовъ. и всю Оукраиноу…»

У тексті можна знайти ще кілька згадок про Україну. Причому потуги російських «істориків» розповісти про те, що це землі, розташовані «у края» російської імперії, настільки смішні та безглузді, що не потребують коментарів.

Причому тотожність Русі та України не викликає сумнівів, бо на місці москви ще жаби квакали, коли Русь-Україна жила настільки бурхливим життям, що описувалася в літописах. У цьому ж документі можна знайти і більш пряме підтвердження цієї думки. Просто подивіться, з яких міст їздили в Русь (Київ)! Від зворотного – ці міста Руссю тоді не вважалися! Прочитайте, не полінуйтеся! Це покаже всю глибину невігластва тих, хто зараз править рф і які з них «православні»!

Ну, і другий момент – це загальновідоме і популярне твердження путіна про те, що Ленін (радянська влада) створив Україну на голому місці, у вигляді квазідержави. Схоже, Леніна путін також не читав. Хай уже не зібрання творів, але хоча б основні документи за його підписом можна ж було погортати? Хоча б назви!

Якби не лінощі та невігластво путіна, він би не виставив себе на посміховисько, а так – читаємо уважно:

17 грудня 1917 року (трохи більше місяця після приходу до влади), «Манифест к украинскому народу с ультимативными требованиями к Центральной раде». Зауважимо: у Леніна немає сумнівів в існуванні українського народу та української держави, якщо до першого він звертається, а від другої – вимагає! Тобто Ленін нічого не створював, він просто прийняв це як факт! Ба більше, текст другого та третього абзаців цього документа не залишає взагалі жодних сумнівів:

«Поэтому мы, Совет Народных Комиссаров, признаем Народную Украинскую Республику, ее право совершенно отделиться от России или вступить в договор с Российской Республикой о федеративных или тому подобных взаимоотношениях между ними.

Все, что касается национальных прав и национальной независимости украинского народа, признается нами, Советом Народных Комиссаров, тотчас же, без ограничений и безусловно.»

У цьому плані – яскравий та барвистий документ, але путін та його кишенькові пєскови, окрім «Майн Кампф», схоже, нічого не читали! Цього мало? Гаразд, ось іще одне звернення до неіснуючого народу:

21 грудня 1917 року, «Воззвание к украинским рабочим, солдатам, крестьянам, ко всему украинскому народу».

Обидва документи мають візу Леніна. Наголошую: це – перші документи радянської влади! Фундамент! І цього він не читав.

Тобто Путін плює на документально підтверджені історичні факти і ходить не за правилами, але така гра завжди і невідворотно закінчується, і закінчується погано!

«– Вам мат, товарищ гроссмейстер!»