Професіонали

Років 10 тому записний путінський холуй, в минулому — актор і режисер, занурився в надра свого родоводу, причому, якось відразу пропустивши свого татуся. А між іншим, той був добре відомою в найрізноманітніших колах особистістю. Досить сказати про те, що він — чотири рази переписував гімн СРСР. Причому, музика гімну залишалася незмінною, а ось слова він створював згідно коливань лінії партії та уряду. Не згадав діяч і свого дядька Федю, який теж був талановитим товаришем і попри те, що значився офіцером РСЧА, в перші ж дні війни різко змінив концепцію і перейшов на бік Рейху. Там він став офіцером однієї з дивізій СС, і будучи талановитим діячем, написав її гімн, за що отримав нагороди та підвищення.

Усього цього діяч не згадав, а відразу перейшов до свого далекого предка — теж талановитого малого, нехай і не в епістолярному жанрі. З гордістю фігурант пояснив, що його предок був особою, наближеною до «імператора» Петра 1. Причому, наближеним у різних сенсах, оскільки мав посаду «постільничого». Тобто, в холодну пору року, він зігрівав постіль володаря, щоб той не мерз під ковдрою.

Насправді, це дійсно було визначним мистецтвом. Адже просто залізти під ковдру і чекати, поки вона нагріється може будь-який дурень, а якщо треба прогріти постіль швидко, то треба володіти турборежимом, а вірніше — турбонадувом. А оскільки тоді ніяких турбін ще не було, то доводилося застосовувати кмітливість і так, щоб царю передати досить теплу і при цьому — чисту постіль, що вимагало особливого вміння і навіть мистецтва.

Ось цим пацієнт пишався на публіку, ну а більш-менш осудні люди просто каталися від сміху навіть не від самої сцени турбонадуву постелі, а від того, що пацієнт, на повному серйозі, може пишатися такими речами. Але хто б міг подумати, що все це виявиться дрібницями і що через 300 років з’являться професіонали в ще більш відповідальних сферах діяльності? Але як виявилося, світ сповнений дуже незвичайними професіями та вміннями.

Справді, приблизно років 10 тому, довелося торкнутися теми смертних страт у «совку», і тоді я іронічно написав про те, що у членів розстрільних команд у трудовій книжці вказувалася посада «кат». Це був чорний гумор, але двісті років тому, кат міста Парижа Шарль Анрі Сансон, який стратив короля Людовика 16 і королеву Марію-Антуанетту, а потім і майже всіх полум’яних революціонерів, написав книгу, в якій розповів не тільки про страти і про те, як у цей час себе поводили знамениті особистості, а й про статус ката. Ще тоді були розписані всі його посадові обов’язки, привілеї та обмеження. Тож у трудових книжках навряд чи було написано «кат» як професія, але це не було б чимось новим або шокуючим, а ось те, що відбувається зараз, явно тхне сюрреалізмом і не тільки ним.

Буквально цими днями, преса рясніє описами того, що північнокорейський правитель теж возить усе своє з собою, починаючи від туалетного паперу і власне — туалету, до виделок, ложок і тарілок. Те ж саме робить і путін. Просто в Пекіні подивилися за діями обслуги Кіма і побачили, як ретельно все прибирається в тих місцях, де він був. Люди діють як профі, що замітають сліди на місці злочину. Ні відбитків пальців, ні ДНК, взагалі нічого не залишається на місці.

І ось у зв’язку з цим, виникає суто академічне питання про те, як називається професія тих, хто виносить Кімів туалет або носить путінські валізи, з таким же призначенням? Цілком імовірно, професія має називатися «гі*ноніс», але як воно там насправді — невідомо. Але в будь-якому випадку, постільничі та кати, це вже вчорашній день. Не виключено, що онуки цих фахівців, як і згаданий вище режисер, будуть із захватом згадувати про те, як його дідові було довірено найцінніше — гі*но путіна. І це вже не гумор, а цілком обґрунтоване припущення.