Що ми сьогодні відзначаємо? (Частина 1)

Уперше опубліковано: 01.09.2021

Авторка перекладу: Світлана

Від редакції

Сьогодні – чергові роковини офіційного початку Другої світової війни. Зараз це вже глибока та досить добре вивчена історія. Але як нескладно здогадатися, з неї не зроблено жодних висновків. Принаймні, у нас ці висновки нема кому робити з весни 2019 року, а тепер те ж саме відбувається і в США. Там не те що висновків ніхто не зробив, а навіть слабко собі уявляють, що це за інцидент був такий. Принаймні, найкращий президент так і не зрозумів, через що індіанці напали на Польщу і за що в Перл-Гарборі ввели обмеження на відвідування пляжів. Не те щоб він зовсім нічого не знає. Він пам’ятає, що довелося воювати з Японією та Європою, і тому він на них накинув свої тарифи. Саме тому доводиться повертатися до цієї теми не раз і не два.

01.09.2021

У совку, який мав свою власну ідеологію і комуністи не потребував попів як таких, було встановлено різні, часто – не дуже зрозумілі свята, що перекривали собою свята церковні. Те, що свята потрібні, було зрозуміло, бо час від часу раби повинні отримувати хліба й видовищ, але навіть у цьому випадку все мало відбуватися під пильним оком товариша майора. Це вже згодом, під час Другої світової війни, коли на окупованій території майже 100% населення в один момент виплюнули всі комуністичні цяцьки і замість портретів улюбленого товариша Сталіна, вождя, учителя і найкращого друга овець, негайно почали встановлювати портрети улюбленого фюрера, Адольфа Алоїзовича Гітлера, стало зрозуміло, що ідеологія працює кепсько і потрібно повертати попівство.

Саме тоді на таємній сходці за ініціативою товариша Сталіна було ухвалено просте та дієве рішення – замість вирізаних і вистріляних попів призначити власних перевірених товаришів, записаних за ідеологічним відомством, що стало початком змін ставлення до церкви як такої, бо вона теж стала видавати гасла на кшталт: «За Батьківщину, за Сталіна!». Втім, сама технологія заміщення «святами» якихось неприємних дат нікуди не поділася, і в разі потреби з якоїсь банальної події утворювалося якесь помпезне свято, за гуркотом якого й ховалося те, що для совкової ідеології було смерті подібне.

Відлуння такого «святкового маневру» ми могли спостерігати саме зараз. «Перше вересня», або «День знань» зліпили просто на рівному місці. Якщо спокійно роздивитися суть цього свята, то в ньому немає нічого такого, з чого можна було б зліпити помпезну подію. Причому до цього заходу прикрутили купу тупих ритуалів з «лінійками» та іншою дикістю, і якщо це все взяти і просто заборонити наказом по міністерству як ганебний пережиток совка, то ні на що це не вплине абсолютно.

Так, зараз це потихеньку згасає, але це – не наші традиції, а глибоко совкові. Про які знання можна говорити з придихом саме в совку? Історію, їх у нас було дві, можна викреслити одразу, тому що простіше було читати казки Ганса Крістіана Андерсена, і користі від цього було б більше. Література – найжорсткіша жерсть, яку підганяли до теорії класової боротьби або в кращому випадку розповідали про повстання проти гнобителів. Хімія і фізика, крім власне предмета, рясніла довбанням істини про те, що все відкрили росіяни. Періодична система елементів – росіяни, паровоз, радіо – теж, перший презерватив… хоча ні, цього у шкільній програмі не було.

Просто пам’ятаю, як на іспиті з хімії заради експерименту загнув про 26-й з’їзд партії, то училка з директоркою навіть просльозилися. Хоча з хімічкою стосунки були – так собі. Просто варто було зайти в кабінет математики і подивитися вище дошки, щоб побачити портрет Лобачевського, який усе й відкрив. Ну, а предмети на кшталт початкової військової підготовки говорили самі за себе. І все згори присипано піонерсько-комсомольськими кричалками та іншою маячнею у стилі «Як гартувалася сталь». І ось ці традиції, хай і шматками, залишилися й зараз, а всі, хто бере участь у цій пантомімі, навіть думати не хочуть про те, навіщо цей цирк взагалі було започатковано.

А виявляється, все дуже просто. Всім, хто проходив шкільний курс історії в совку, чітко впресували в мозок, що Друга світова війна – це буржуїнська назва великої вітчизняної війни, в якій воював радянський союз із гітлерівською Німеччиною і десь збоку примазалися Англія та Америка. З цього випливало, що вона почалася 22 червня 1941 року і закінчилася 9 травня 1945 року. Просто не знаю, що було б з розумником, який би тоді встав і сказав: «Хвилиночку, Друга світова – це не велика вітчизняна». На московії й зараз таке небезпечно говорити. Ну, а якщо продовжити і сказати, що саме 1 вересня 1939 року вона почалася в Польщі, а закінчилася 2 вересня 1945 року в Японії, то це був би удар під ватерлінію або нижче пояса.

(Далі буде)