Конфлікт у Республіці Македонія розпочався в січні 2001 року з нападу албанської Армії національного визволення Македонії (АНВ) на сили безпеки Македонії й закінчився 13 серпня того ж року підписанням Охридської угоди. Мета конфлікту – відокремлення територій Македонії, населених албанцями, та приєднання їх до Косова.
У Македонії проживало 22% албанців – друга за чисельністю нація після македонців. Співіснування було загалом мирним. У 1997 році Конституційний суд Македонії заборонив використання албанського прапора, і це вважається основною видимою причиною конфлікту, але мені бачиться це приводом.
Історики пишуть, що стосовно албанців у Македонії існувала систематична дискримінація. Питання в тому, що вважати систематичною дискримінацією? Заборона меншині вивішувати в державних органах прапори сусідньої держави є дискримінацією? Відмова виконувати вимоги меншини проводити навчання у школах та університетах мовою сусідньої держави є дискримінацією? Мені здається, що коли албанці захотіли зробити на території Македонії друге Косово, вони отримали відповідь.
Під час конфлікту в Косові в 1999 році Македонія відкрила свої кордони для сотень тисяч косовських албанців, які втекли від війни. За даними ООН, на травень 1999 року в Македонії перебувало 229 300 біженців із числа косовських албанців. На цьому етапі кількість албанців-біженців у Македонії становила понад 11% населення країни. Попри всі труднощі, Македонія до кінця війни приймала біженців за міжнародними стандартами. Албанці за притулок відплатили македонцям війною.
На початку 2000 року бійці АНВ, які були бійцями Армії визволення Косова, починають перетинати кордон Македонії та укріплюються в албанських населених пунктах республіки. Влада Македонії часто перехоплює постачання зброї на дорогах, які ведуть у Косово.
Наприкінці 2000 року групи озброєних албанців почали відкривати вогонь по македонській поліції, розташованій на кордоні з Косовом.
Конфлікт почався 22 січня 2001 року, коли група озброєних албанців напала на дільницю поліції в селі Теарце, вбивши офіцера поліції та поранивши трьох. Після місяця зіткнень до кінця лютого спецпідрозділи македонської поліції відкидають АНВ назад, у Косово.
У середині березня сили АНВ знову з’явилися в горах у Тетові, де албанці становлять більшість населення і контролюють щонайменше сім сіл на північ і захід від Тетова. Албанці обстрілюють македонські позиції з гвинтівок, кулеметів та мінометів. Після п’яти днів партизанських атак на урядові сили в Тетові та його околицях 18 березня 2001 року уряд Македонії оголошує загальну мобілізацію.
25 березня 2001 року починається наступ македонських сил безпеки на позиції АНВ. Працюють авіація, артилерія, спецназ та піхотні частини. 31 березня 2001 року наступ припинено, сили АНВ покинули Македонію та пішли в Косово. Затишшя тривало місяць.
28 квітня 2001 року вісім македонських поліцейських було вбито в засідці, влаштованій АНВ. Вбивство восьми поліцейських призвело до заворушень у Скоп’є, Бітолі та Велесі, під час яких етнічні македонці нападали на підприємства та магазини, що належать албанцям.
3 травня сили АНВ організовують чергову засідку на македонські сили безпеки в селі Ваксинце, вбивають двох солдатів та викрадають третього.
З 5 травня 2001 року починаються точкові рейди сил Македонії проти АНВ. Працює авіація та спецпідрозділи.
25 травня 2001 року сили безпеки Македонії розпочинають довгоочікуваний загальний наступ проти сил АНВ у Куманово. Бої ведуться в містах і селах. У боях бере участь спецпідрозділ поліції «Тигри», що спеціалізується на антитерористичній боротьбі у міських умовах.
Наступ триває до початку червня і закінчується звільненням низки міст та сіл від озброєних албанців.
8 червня 2001 року македонська армія та поліція проводять новий великий наступ проти АНВ та їхніх опорних пунктів у селах, зайнятих албанцями з початку травня 2001 року. Основна мета операції полягала у поверненні контролю над дамбою в Липкові, яку утримували албанці. АНВ закрила клапани, які використовувалися для контролю відтоку води з дамби Липковського озера. Це зупинило подачу води в Куманово і зумовило гуманітарну кризу серед цивільного населення. Армія Македонії повертає контроль над греблею.
Наступна операція македонських сил розпочалася 21 червня 2001 року. Мета – звільнення села Арачиново. В операції застосовано авіацію та весь спектр важкого озброєння. Основною ударною силою операції є 93 танки Т-55, які Болгарія передала Македонії.
Операція тривала три дні, і її було припинено на вимогу НАТО. Всіх албанців АНВ вивели з оточення американські військові. Є дві основні версії цієї події, але правду так і не встановлено:
1. Американці допомогли на прохання Президента Македонії, який побоювався громадянської війни.
2. В АНВ були присутні американські інструктори із приватної військової компанії США, яких потрібно було вивести з оточення.
Припинення операції та порятунок албанців з оточення викликали масштабні протести македонців у столиці Скоп’є, в яких брали участь і поліція, і військові зі зброєю, відбулося захоплення парламенту. Поліція не застосовувала силу.
Під тиском НАТО македонський уряд 5 липня 2001 року підписав угоду про припинення вогню. За угодою, македонцям не дозволялося відкривати вогонь, якщо напад не загрожував безпосередньо їхнім життям, що було дуже вигідно для АНВ.
Албанці не виконали угоди, як завжди робили сепари всіх націй та відтінків. За даними македонської армії, від моменту підписання угоди і до кінця серпня АНВ провела 139 прямих атак проти македонських сил. Зафіксовано 81 випадок викрадення етнічних мирних жителів Македонії, а 61 особу було вбито. В цей час мешканці македонських сіл самі створюють озброєні підрозділи для відсічі албанцям.
Гарячу фазу конфлікту було завершено 13 серпня 2001 року, але осередки насильства спалахували до 2015 року.
Цікавою є історія взаємовідносин Македонії та України під час конфлікту.
Македонія просила в України надати допомогу в постачанні озброєнь, у тому числі й важких – літаків, вертольотів, артилерії. У березні 2001 року до Македонії почало надходити українське озброєння. Вся техніка передавалася згідно з двостороннім договором між країнами про військово-технічне співробітництво, але ціни були пільгові. Коли до Скоп’є 24 березня 2001 року прибула перша партія українських вертольотів, їх особисто зустрічав прем’єр-міністр Любчо Георгієвський.
Уже 25 березня 2001 року македонська армія розпочала операцію із застосуванням українських вертольотів.
Неприємним сюрпризом для АНВ стали чотири вертольоти Мі-8МТ, обладнані кулеметами, і два вертольоти Мі-24. На початку червня 2001 року до Македонії прибули ще чотири вертольоти Мі-24 та чотири штурмовики Су-25 з України.
Македонська армія відразу ж застосувала придбані в Україні нові вертольоти та літаки. Два Су-25, щойно прибувши з України, негайно включилися в бойові дії.
Постачання Україною озброєнь до Македонії викликало невдоволення в США і НАТО. 25 липня 2001 року у Києві відбувається зустріч Президента України Леоніда Кучми з радницею президента США з нацбезпеки Кондолізою Райс. Райс вимагає в України припинити постачання озброєнь Македонії. Кучма не прогинається. Вже за два тижні Україна відправляє до Македонії болгарські 30 танків і 20 БТР, модернізовані на українських заводах.
Західна преса пише, що вертольотами та літаками в Македонії керують українські військові пілоти. Доказів не наводили. Але я від себе скажу, що це чиста правда. Я особисто знайомий із трьома українськими пілотами, які керували Су-25 у Македонії.
Конфлікт у Македонії припинила авіація, поставлена Україною. Вирішальної поразки завдали АНВ 11–13 серпня 2001 року ракетно-кулеметні удари Мі-8 та Мі-24, а також бомбові удари штурмовиків Су-25. АНВ зазнає критично великих втрат, відступає в гори на територію Косова і поволі вмирає.
Після завершення конфлікту НАТО стабілізувало ситуацію, надіславши до Македонії військовий контингент на 3 500 осіб, який діяв у рамках операції з вилучення зброї у населення та повстанців. Робота Альянсу та уряду Македонії приводить до укладення компромісної мирної угоди між сторонами, яка передбачає інтеграцію албанської меншини в політичну систему країни та задоволення її етнічних прав за умови збереження територіальної цілісності країни.
Далі буде.
Ваш Готельєр-бандерівець