Балканські війни. Частина 8. Війна в Косові (1998–1999)

Війну в Косово прийнято ділити на два етапи:

1 етап. 28 лютого 1998 року – 24 березня 1999 року: війна між Армією визволення Косова (АВК) та армією та поліцією Югославії.

2 етап. 24 березня – 10 червня 1999 року: операція НАТО «Союзна сила» проти Югославії з одночасним контролем АВК на території Косова. Другий етап війни у Косові буде описано в окремій частині.

Трохи історії.

За підсумками Балканських воєн 1912–1913 років було проголошено незалежність Албанії, а територію Косова, населену переважно албанцями, було розділено між Сербією та Чорногорією. Після завершення Другої світової війни Косово стає автономним краєм у складі Сербії. Політика Йосипа Броз Тіто щодо Косова полягала у стримуванні переселення туди сербів і заохоченні заселення краю біженцями з Албанії.

В економічному плані Косово було найменш розвиненим югославським регіоном і завжди отримувало дотації та пільгові кредити з федерального центру.

Йосип Броз Тіто придушував прояви сепаратизму країни. Створені в Сербії згідно з Конституцією 1974 року автономні краї Косово та Воєводина стримували сербський націоналізм.

1989 рік. Югославія на межі розвалу. Югославський парламент за пропозицією Слободана Милошевича позбавляє Косово статусу автономного краю. Розпущено парламент та уряд Косова, і майже всіх албанців вигнано з державної служби. Міжетнічна та міжрелігійна напруженість неухильно наростає.

І в цій ситуації сербський уряд Югославії в 1994–1997 роках розпочинає переселення сербських біженців з Хорватії та Боснії і Герцеговини на територію Косова. Починаються жорсткі сутички ЮНА та поліції Югославії з АВК. З початку 1998 року ці сутички набувають характеру військових дій.

ЮНА починає репресії проти мирного населення, які наприкінці 1998 – на початку 1999 років набувають усіх ознак етнічних чисток.

Після початку етнічних чисток спостерігається різке зростання кількості албанських біженців із Косова. Так, ще до початку операції НАТО понад 350 тисяч косовських албанців були змушені залишити територію Косова. А загалом, за даними ООН, понад 800 тисяч албанців були змушені залишити свої будинки в Косові. Експерти ООН кваліфікують ситуацію як гуманітарну катастрофу, проте Рада Безпеки ООН не змогла прийняти жодної резолюції, яка б змусила владу Югославії припинити етнічні чистки та вивести регулярні військові частини з території Косова. Причина – блокування резолюцій росією.

А Югославія в унісон з Росією бикувала і стверджувала, що втечу албанців до таборів біженців на кордонах було умисно організовано для того, щоб створити видимість гуманітарної катастрофи і надати привід для збройного втручання.

Косовські албанці формують власні органи влади та збройні сили – АВК, і партизанські дії албанців проти сербської адміністрації в лютому 1998 року переростають у повномасштабну війну між ЮНА та АВК.

У березні 1998 року АВК починає широкомасштабні військові операції проти сербських військ і до середини року бере під свій контроль близько половини території Косова. Влітку ЮНА починає контрнаступ, який супроводжувався масовим насильством над місцевим населенням.

У наступні місяці війна в Косові розгорається з новою силою, і до осені понад тисячу мирних жителів стають її жертвами.

НАТО наполягає на припиненні вогню Белградом. Через те що відразу після офіційного заклику ООН до миру країни НАТО починають планувати операцію проти сербських військ, на певний час конфлікт вдається погасити. 15 жовтня 1998 між Белградом і Косовом було укладено офіційне перемир’я, і 25 жовтня припиняється вогонь.

Незважаючи на припинення вогню, місцеве населення й надалі зазнає етнічних чисток з боку ЮНА та югославської поліції. З 1999 року війна в Косові спалахує з новою силою.

Кульмінацією ескалації війни стала бійня, влаштована ЮНА та югославською поліцією в Рачаку 15 січня 1999 року, коли 45 косовських албанських фермерів було заарештовано, вивезено на пагорб та розстріляно.

6 лютого 1999 року в Рамбуйє починаються переговори між Югославією, Косово, Албанією, США, Великою Британією, Францією, Німеччиною, Італією та росією. Переговори тривають до кінця березня безрезультатно, і 22 березня 1999 року ЮНА розпочинає широкомасштабний наступ.

Через день, 24 березня 1999 року, розпочинається операція НАТО «Союзна сила».

Далі буде.

Ваш Готельєр-бандерівець