Гаражна історія, або Браво! Біс!

Авторка перекладу: Світлана

ЗАМІСТЬ ПЕРЕДМОВИ

У далекій молодості, ще в останні роки совка, було таке явище, яке називалося «гаражі». Можливо, щось подібне збереглося й зараз, але про це мені нічого невідомо. Суть його полягала не тільки в географічному чи утилітарному розумінні, а й у способі життя. Деякі чоловіки натурально жили в гаражах, бо саме там можна було облаштувати самогонний апарат і засідати з товаришами по чарці просто всю ніч. Також там грали в карти «на інтерес», і загалом це було щось на кшталт ерзац-Монако для не надто вибагливої публіки. Гаражі були капітальні, збудовані зі шлакоблоків і стояли рядами.

Зазвичай на стику кожного гаража та сусіднього з ним висаджували дерева, які виконували роль прикордонного стовпа. І ось якось пізно ввечері я поставив машину в гараж і вже потихеньку йшов із цього «Монте-Карло», коли в одному з сусідніх гаражів відчинилися двері, і, ледве стоячи на ногах, звідти вийшла «рятувальна команда», що повинна була визволити товариша, який раніше залишив захід із об’єднання зусиль з Бахусом. Пацієнт міцно тримався за стовбур ще не великого дерева і вже не міг зробити ні кроку, а тому просто хитався разом з лінією партії, а точніше – стовбуром дерева.

І ось товариші вирішили його відірвати від природи та відбуксирувати в район його ППД, а точніше – квартири. При цьому вони пояснили йому деталі майбутнього маршруту словами: «Васю, пішли додому!», – на що «справжній чоловік» відповів змістовно й чітко: «Ні фіга, я ще не набухався!» Чим усе закінчилося, мені невідомо, але на ранок місце виявилося чистим і ні Васі, ні рятувальної команди на обрії не спостерігалося.

ЩЕ ТРОХИ

Уже після того як було висвітлено основні новини про роботу ЗСУ у глибоких тилах противника, нарешті надійшла новина, яку особисто я чекав вже дуже давно. Те, що це сталося тільки зараз, можна списувати на різні обставини, але тут, безумовно, діє принцип «Краще пізно, ніж ніколи». На цей момент невідомо, що це було – робота дронів, диверсійна операція чи випадковість, але тут важливий результат, і ворожа преса описує його так:

«У Шиловському районі Рязанської області спалахнув і вибухнув пороховий цех заводу «Еластик»… За попередніми даними, п’ятеро людей загинули, ще не менше 20 постраждали, десять із них перебувають у тяжкому стані. При цьому будівля цеху, в якому сталася детонація, внаслідок інциденту виявилася повністю зруйнованою. Під завалами залишаються люди, доступ до них рятувальників утруднений. З території заводу евакуювали понад 100 осіб».

Тобто ліквідовано цех із виробництва пороху. Не пошкоджено, не виведено з ладу, а повністю знищено. На його місці опинився міні-Бахмут чи щось подібне. Полагодити і перезапустити там просто нічого. А таких цехів у противника є кілька на різних заводах. Плюс до того, він має кілька підприємств, на яких виробляють вибухівку. Словом, якщо до цієї події доклали руку наші військові, це означає, що знайдено рецепт повної нейтралізації таких активів. Ну, а ми уподібнимося до того мужика, про якого було сказано вище, і скажемо: «Я ще не….» або «На біс!»