Мир на Південному Кавказі? (Частина 2)

Далі вноситься ясність у те, як саме виглядатимуть відносини двох країн і які принципи закладено в їхню основу. Ймовірно, це було відображенням домовленостей, досягнутих під час особистих переговорів Алієва та Пашиняна в Еміратах. Саме тоді Алієв зрушив ситуацію з мертвої точки, зробивши перший і вкрай важливий крок назустріч, незважаючи на те, що Азербайджан має статус безумовного переможця в цій довгій війні. Він не став зловживати позицією сильного і показав, що Азербайджан дійсно зацікавлений у мирі та спокійній ситуації на кордоні. Відображення цієї ситуації виглядає так:

«Сторони підтвердили важливість відкриття комунікацій з метою забезпечення внутрішнього, двостороннього та міжнародного транспорту між двома країнами для просування миру, стабільності та процвітання в регіоні та його околицях на основі поваги до суверенітету, територіальної цілісності та юрисдикції держав. Ці зусилля включають забезпечення безперешкодного сполучення між основною частиною Азербайджанської Республіки та Нахчиванською Автономною Республікою, а також взаємні вигоди для Республіки Вірменія в міжнародних і внутрішніх зв’язках».

За підсумками зустрічі прем’єр Вірменії прямо заявив, що по суті, між двома країнами встановлено мир і залишилося пройти лише стадію формалізації цього стану речей. Але тут важливо те, що ця заява була зроблена публічно, а це означає, що всі перешкоди для встановлення миру тепер дійсно знято.

Ну і, звичайно ж, було вже остаточно формалізовано роль США в цьому регіоні. Скажімо так, сполучення між Азербайджаном і Нахічеванським анклавом було найсерйознішим каменем спотикання в усій цій епопеї, і там дійсно був потрібен посередник, якому могли б довіряти обидві сторони. Після того, як москва була позбавлена статусу посередника і повністю вичерпала довіру до себе не тільки в Азербайджану, а й у Вірменії, це місце посіли США, і коло замкнулося.

«Вірменія висловила готовність співпрацювати зі США і узгодженими третіми сторонами щодо створення проєкту транспортного коридору «Маршрут Трампа заради міжнародного миру і процвітання» (TRIPP) на своїй території. Республіка Вірменія співпрацюватиме зі Сполученими Штатами Америки та взаємно узгодженими третіми сторонами з метою визначення рамок для проєкту транспортного сполучення «Маршрут Трампа в ім’я міжнародного миру і процвітання» (TRIPP) на території Республіки Вірменія. Сторони підтвердили свою рішучість докладати сумлінних зусиль для досягнення цієї мети в найкоротші терміни».

Простіше кажучи, Штати виступили не тільки посередником і кимось на кшталт довіреної особи, а й входять у цей захід зі своїми інтересами. Так, те ж видання пише про те, що дійсно, Зангезурський коридор у Вірменії перейменували на «Маршрут Трампа». Президент Вірменії  зазначив, що цей маршрут з’єднає Азербайджан з Нахічеваном, і сказав, що співпраця щодо цього коридору зі США триватиме 99 років. За словами Пашиняна, американські компанії планують масштабний розвиток інфраструктури у Вірменії та Азербайджані й готові вкласти значні кошти. Це означає, що перед москвою не просто закрили двері, а й повісили на неї серйозний замок. Зрозуміло, що кремль не залишить спроб торпедувати мирну угоду найрізноманітнішими способами. Наприклад, спробує підірвати ситуацію всередині Вірменії.

Не маючи з нею спільного сухопутного кордону, кремль, безумовно, докладе максимум зусиль для того, щоб повалити уряд Пашиняна. Швидше за все, найближчим часом в Єревані буде мобілізовано всю російську агентуру для того, щоб зірвати підписання мирного договору, і там слід бути готовими до такого розвитку подій. А що стосується Азербайджану, то у нього якраз є спільний кордон із росією, плюс до того, він має відкриту акваторію Каспійського моря, де оперує російська флотилія. Тому варіант військового впливу на Азербайджан не варто скидати з рахунків.

Але і тут захід, що відбувся у Вашингтоні, має позитивний ефект. Під час візиту було переглянуто формат відносин США з Азербайджаном, і, зокрема, Трамп заявив про те, що відтепер знімаються всі обмеження на постачання в Азербайджан озброєнь. Швидше за все, це стало дуже гіркою пілюлею для кремлівців. Тим більше, що цей регіон прямо закріплений за московським аналогом Єрмака — Сергієм Кирієнком. Такий поворот подій не проглядався в анонсах заходу і виявився бонусом до всього пакета угод. І якщо з царем, а точніше — його персональною відповідальністю за провал імперських планів, не все так просто, то провал діяльності Кирієнка на цьому напрямку очевидний, і тут уже публіка буде сама вирішувати, на кого повісити цей провал. Але, як кажуть у Ріо-де-Жанейро: «собака лает, а карнавал идет».