Авторка перекладу: Світлана
САНКЦІЇ
Як відомо, ЄС прийняв 18-й пакет санкцій, який там вважають найжорсткішим із усіх, що було прийнято раніше. І справді, в ньому містилася низка пунктів, які важко було собі уявити раніше, але, як завжди, виникли запитання про те, наскільки ефективними вони виявляться як у плані виконання, так і в плані кінцевого результату. Деякі аналітики поставили під питання сам ефект санкційного тиску, посилаючись на слова Трумпа, який назвав прутіна кимось на зразок майстра спорту з обходу санкцій.
Отже, треба було трохи почекати для того, щоб побачити, як вони працюють і що змінюється в цьому напрямі. Як відомо, окремим блоком санкцій були заходи щодо ускладнення для москви отримання прибутку від продажу нафти. Для цього було «санкціоновано» понад 100 танкерів тіньового флоту і знижено «поріг» вартості російської нафти, який тепер нижчий ніж 50 доларів за барель. Але, швидше за все, найбільш ефективною виявиться заборона на постачання в ЄС нафтопродуктів, отриманих із російської нафти.
Між іншим, це була одна з найжирніших лазівок для лаптів. Механізм обходу діяв просто. Якщо якась країна, наприклад, Індія, Бразилія або Туреччина, вирішує купувати російську нафту, незважаючи на обмеження, то це може завдати якихось неприємностей, але переробивши її на нафтопродукти, вона вже може продавати їх у всьому світі як свій товар. Величезна частина бензину, дизелю та інших видів нафтопродуктів, одержаних шляхом переробки російської нафти, потім спокійно постачалася до країн ЄС. Ба більше, ці країни якраз і купували російську нафту саме для того, щоб потім збути нафтопродукти в ЄС. І ось останній пакет санкцій запроваджує пряму заборону на купівлю таких нафтопродуктів.
Ще перед тим як було затверджено пакет, представник уряду Індії заявив про те, що загалом для країни це не проблема, бо зовсім нещодавно Індія купувала нафту в інших джерелах і цієї нафти цілком вистачало для роботи промисловості. Якщо ситуація розвинеться так, що продавати продукцію, виготовлену з російської нафти, стане невигідно чи неможливо, Індія легко повернеться до попередніх схем постачань.
І ось тепер стає зрозуміло, чому це було сказано так легко й невимушено. Справа в тому, що на території самої Індії лапті закріпилися досить щільно, аж до придбання цілих НПЗ. І виходить, що російську нафту постачали на де-факто російські НПЗ в Індії, а отримані нафтопродукти продавали у Європу старими каналами постачання. Ось як це описує їхня преса:
«Європейські санкції проти індійської нафтопереробної компанії, в якій «Роснєфть» володіє майже половиною акцій, вже почали позначатися на співпраці з нею контрагентів. Це може призвести до сповільнення постачань їй російської сировини (принаймні танкерами, які не входять до російського тіньового флоту) та вивезення її нафтопродуктів. Судновласники стали з побоюванням ставитись до проведення угод з Nayara Energy, як експорту виробленого нею палива, так і постачання для неї сирої нафти… Nayara Energy, в якій «Роснєфти» належить 49,13% акцій, володіє НПЗ і терміналом у порту Вадинар».
Це лише перші дані про те, як починає працювати новий пакет санкцій, і поки видно, що учасники сірих і чорних схем з переробки російської нафти справді стикнулися з проблемами. Зрозуміло, що зміна ситуації підштовхне «контрабандистів» до розробки нових варіантів обходу санкцій, але і ЄС теж просто зараз напрацьовує практику для того, щоб максимально заткнути дірки та щілини, які москва використовує для поповнення свого військового бюджету. У будь-якому випадку, складність заходів для обходу санкцій ставатиме все важчою і одного разу може виявитися непідйомною.
СЕЛЬ
У давні часи доля покидала по різних місцях совка, але через те що все це було по роботі, то особливих вражень від цих місць не залишилося. Втім, одного разу довелося побувати в передгір’ях, а саме – у містечку з незвичною для совкового вуха назвою Тирниауз. Через те що приймаюча сторона на Кавказі завжди відрізнялася гостинністю, то крім щедро накритого столу, довелося вислухати безліч різних місцевих історій. І загалом усе це було настільки давно, що було забуто якісно та міцно. Якби не сьогоднішні новини, то навряд чи довелося колись про це згадати. Сама новина виглядає так:
«Вночі у місті Тирниауз Кабардино-Балкарії зійшов потужний сель, викликаний зливами. Внаслідок події пошкоджено опору мосту на федеральній трасі Прохладний — Баксан — Ельбрус, рух транспорту на ділянці повністю перекрито…»
Як повідомляють місцеві соціальні мережі, половина міста залишилася без світла і сильно пошкоджено автомобільну дорогу. Зокрема, пошкоджень зазнав один із численних мостів. З урахуванням того що місто розташоване в передгір’ях, пошкодження дороги – серйозна проблема. За великим рахунком, нам немає ніякого діла до того, які в них там стихійні лиха і до чого вони призводять, але не в цьому випадку.
Справа в тому, що саме тут знаходяться кар’єри і збагачувальна фабрика, де видобувають руду, з якої одержують вольфрам. Як відомо, цей метал практично повністю використовується для виробництва зброї. Твердий і тугоплавкий метал іде як на виробництво осердь бронебійних і бетонобійних боєприпасів, так і на інші потреби, у сплавах і в чистому вигляді. Напевно, всі пам’ятають фотографії з експозиції перехоплених ракет противника, в тому числі «Кинджала»? Так от, зовнішню оболонку балістики якраз виготовлено зі сплавів вольфраму. Крім того, ракетні двигуни, а точніше, їхні сопла, виготовлено з використанням цього металу, бо він витримує температуру до 3422 °C.
Ба більше, практично вся броньова сталь, яка застосовується у ворожій бронетехніці, теж являє собою вольфрамовий сплав. Інші вольфрамові сплави використовуються для виробництва стволів для артилерійської та стрілецької зброї, а також для затворів та інших компонентів, де потрібні міцність і термостійкість матеріалів, з яких їх виготовляють. Крім того, цей метал використовується для виготовлення елементів радарів та різних систем наведення. І не варто забувати, що вольфрам і кобальт застосовуються в ядерних боєголовках як відбивачі потоку часток і для виготовлення корпусів боєголовок.
Словом, це дуже цікаве місце, і сель просто зачепив його випадково, у вигляді природного явища. А ми просто нагадаємо про те, що під час Другої світової війни і Третій Рейх, і США, і Велика Британія відчували гострий дефіцит вольфраму, через що доводилося спрощувати конструкції зброї та боєприпасів. Тобто це місце дуже цікаве в аспекті обриву ланцюжків постачань для ВПК противника, і туди ще жодного разу не прилітали добрі пташки. Зрозуміло, що їм і без того є куди летіти, але це місце аж надто цікаве для того, щоб про нього зовсім забути.
ХОЛУЇ
Складається враження, що зараз на болотах почався фестиваль холуїв, у ході якого кожен з його учасників у міру своїх здібностей та вмінь хоче не просто сподобатися цареві, що в них уже давно стало нормою, а намагається передбачити збочені фантазії фюрера, його незадоволені бажання та, відповідно, задовольнити їх найкращим чином. Причому всі фігуранти напевне уявляють, що йдеться про щось таке, що в нормальному суспільстві вважається або моветоном, або тупістю, або вульгарщиною.
Але розуміючи, що дідок деградує розумом і що якісь хитромудрі конструкції, продемонстровані перед ним, не просто будуть марними, бо він їх не зрозуміє, а можуть викликати зворотну реакцію в стилі «Ти що, найрозумніший? Ну подивимося, як ти будеш розумувати на зоні». Товариш Гіркін спробував погратися у щось гібридне між Цезарем і Барбароссою і ось тепер пихтить на таборі, розмірковуючи про те, чи було його кривляння вартим того, що зараз він переживає на зоні.
Так, буквально днями у своєму черговому виступі мадам Сімоньян не змигнувши оком перейшла на зрозумілі особисто їй і звісно ж – цареві, алегорії. Вона сказала, що Європа знахабніла і хоче, щоб «росія» лягла під неї і не ворушилася. Зигмунд Фройд розклав би цей спіч по поличках, але тут справа не тільки в самій боброїдці, а й у тому, кому цей спіч було адресовано. Прутін давно деградував до урогенітальних тем у публічних промовах, і ось Марго мовить про політику саме в такій конотації, щоб дідусь почув її гучний засос. Але там уже черга стоїть із таких боброїдок та боброїдів. Просто кожен видає теми, близькі особисто йому і радісні для діда.
Так, зараз на болотах іде обговорення того, що своєрідний на всю голову Бєлоусов міг би обіймати будь-яку іншу посаду, але тільки не військового міністра. Робиться це манівцями, бо всі знають, що він – протеже дочки прутіна Катерини, яка може стати спадковою імператрицею. Проте конкуренти молільника не втомлюються демонструвати прутіну свою відданість та рішучість. Ідеться не лише про оленяра, а й про генерала, який зараз явно у фаворі у фюрера. І ось як він добирає ключі до ласки свого царя:
«План покращення ситуації в зоні проведення СВО для президента готує головком Сухопутних військ Андрєй Мордвічов.
«Андрєй Ніколайович дізнався, що Владімір Владімірович не дуже задоволений темпами нашого просування на фронті та звільнення територій. Він готує пропозиції щодо оптимізації наступальних дій військ, підвищення ефективності використання техніки та живої сили, комплектування армії тощо. Деталі не буде, інформація таємна».
Загалом тут немає нічого нового, бо приблизно те саме розповідає Шойгу, та й не тільки він. У результаті все військове мистецтво цих діячів зводиться до того, що якщо цар дасть їм з мільйон багнетів, а краще – два, то вони напевно… а далі – деталі, які й становлять відмінності в їхніх офертах. Але Мордвічов, мабуть, враховуючи досвід висування нашого Головкома Сухопутних військ, знайшов родзинку, до якої не додумалися конкуренти. І виглядає вона так:
«Також Мордвічов запропонував «дослідити питання доцільності використання військових елементів впливу» на Вірменію та Азербайджан у зв’язку з їхньою неконструктивною поведінкою щодо росії. Це було ініціативою самого генерала».
А це вже суміш джек-поту і фул-хаусу. Дід навряд чи встоїть проти такого натиску. За останні кілька тижнів президент Азербайджану Ільхам Алієв настільки потужно опустив прутіна, що його ближнє оточення не встигає розвантажувати валізи від натиску й напруги царя. А з урахуванням того що як не крути, а оратор Алієв дуже яскравий, то слова, сказані ним, нагадують ніж у спину, хоча швидше, не в спину, бо там немає місця від клинків Ердогана, а тому Алієв цілком міг би сказати: «Но в горло я успел воткнуть И там два раза повернуть Мое оружье…»
І ось на цю рану генерал немовби пропонує наліпити пов’язку з приємним і дієвим зіллям. Причому всі підкреслюють, що плани військового впливу на Азербайджан та Вірменію – особиста ініціатива пацієнта. Тож одним ривком він одразу обійшов усіх конкурентів. І якщо хлюпики та слиньки пропонують таке:
То генерал пропонує «військовий вплив», що дідусеві, який у бункері рухає фігурки солдатиків, виконаних за спеціальним замовленням відомим якутським скульптором, неодмінно зайде. Мало того, будь-яке прагнення сподобатися цареві повинно так чи інакше бути про війну і за війну. А весь цей хоровод замикає безумовний володар біполярного розладу і за сумісництвом – теоретик російського фашизму Алєксандр Дугін, він же – друг і духовний наставник Люсі та Корча. Так от, він теж апелює до необхідності тотальної мобілізації, як у чучхе. Буквально він мовить таке:
«Ми повинні об’єднатися та оголосити тотальну мобілізацію. Народ цього не хоче. Значить, треба змусити. А перед цим усунути з життя людей усе зайве, наносне, що заважає боротися і воювати. Не треба тобі літати літаком, якщо ти не хочеш іти в армію! Як ти можеш відпочивати десь на Чорному морі чи за кордоном, коли твої співгромадяни гинуть на фронті? Нам потрібні жорсткі заборони, причому негайно!»
Тут чудово все, але тут він розповідає про те, що всі як один повинні піти воювати, що в нинішніх реаліях означає здохнути. А з іншого боку, він люто бореться за підвищення народжуваності, яка має досягатися шляхом повернення до «традиційного суспільства», що включає тотальне релігійне виховання, патріархальний лад, ранні шлюби, заборони абортів та розлучень тощо. Але свої ідеї він тепер черпає не тільки в ідеях домострою, Третього Рейху та чучхе, а й з досвіду «червоних кхмерів». Буквально він пише ось такі речі:
«(Необхідно – Ред.) термінове розселення великих міст та мегаполісів, перехід від багатоповерхового будівництва до малоповерхового. Люди народжують дітей на селі й не народжують у містах. Народжувати, це означає народжувати більше трьох. Це абсолютний залізний закон демографії, обґрунтований соціологією. Найбільше місто має налічувати тисяч триста населення. Не більше».
Але саме з цього розпочали своє «оздоровлення Камбоджі» послідовники Пол Пота. Він якраз і ставив своєю першою метою позбутися міського населення, бо від нього походить усе зло. Ну, а коли «розселені» містяни стали обурюватися тією дикістю, в якій вони опинилися, люди Пол Пота почали масові страти з мільйонами жертв. Прутін про це не може знати, а Дугін грає на спразі крові, яку фюрер, поступово здихаючи, явно відчуває, і пропонує йому сценарій, у ході якого він зможе її задовольнити.
Словом, холуї стараються як можуть. А в цей час десь у Європі «опозиціонери» розповідають про народ-богоносця і про тирана, який його пригнічує. І між іншим, за ці казки вони отримують невелике бабло, яке дозволяє їм жити в еміграції не гірше, ніж це свого часу робив дідусь Ленін. Справа його живе та примножується.