Гнійний прорив

Автор перекладу: Світлана

Із серії «Проти ночі»

Напевно, багатьом відоме ім’я художника, скульптора та архітектора Джованні Лоренцо Берніні. І якщо відомо, то швидше за все – як автора того, що створює візуальний образ Ватикану, включаючи його центральну площу. Але, напевно, найдивовижнішим є його неймовірний талант роботи з мармуром. Його скульптури, навіть найперші з широко відомих, вражають технікою, яку навіть зараз, маючи сучасні інструменти, повторити практично неможливо. Він перетворював мармур на легку тканину, волосся чи шкіру зображеної фігури. Загалом, до Рима варто потрапити тільки для того, щоб подивитися на його роботи і, звісно ж, на «Екстаз черниці».

Усе це до того, що лапті взяли із західної культури і тупо перекозлили буквально все – письменство, від прози до поезії, музику, балет і, звісно – скульптуру. Вони взяли форму і в неї стали втілювати своє споконвічне паскудство. І скульптура не стала винятком. Апофігеєм саме цієї галузі мистецтва стала творчість якутського скульптора, що валяє свої композиції з гною. Кажуть, у бункері прутіна є кілька робіт цього автора: кінний прутін, прутін у яблуках, прутін – друг гімнастки і, звісно, прутін в імператорській короні.

Дорогоцінні камені на короні, скіпетрі та державі виконано з того ж самого матеріалу. Очевидці стверджують, що натурального прутіна просто неможливо відрізнити від його фігури, виліпленої з ла*на. Знову ж таки, інсайдери кажуть, що коли його двоюрідна імператриця і за сумісництвом – гімнастка, що запливла жиром, захотіла мати панду, а Сі відмовився надати запитуваного звіра, якутський скульптор не розгубився і одразу виконав звіра в масштабі один до одного. Начебто гімнастка навіть не помітила підміни і натурально спить зі статуєю в ліжку.

Можливо, комусь може здатися, що порівняння якутського скульптора з Берніні, а дорогого італійського мармуру з гноєм – це перебір, то я з цим категорично не погоджуся. Нехай кожен дасть відповідь на просте запитання: чи можна отримати питну воду з мармуру? Не з посудини, в яку буде попередньо залито воду, а з самого мармуру? Відповідь очевидна. А ось із гною росіяни скоро почнуть пити саме воду. Воно й зрозуміло, адже після дозволу суцільної вирубки лісів навколо Байкалу його вода скоро теж перетвориться на те саме, але поки цього не сталося, вони міцно взялися за гній:

«У Росії створено і запатентовано установку з очищення стічних вод для агропідприємств, яка дозволяє отримувати з гною, що накопичується в них, питну воду. Автор винаходу – інженер Владімір Горбашов… Розроблений комплекс очищує гній від усіх бактерій та вірусів, а також від неприємного запаху і дозволяє вживати воду, отриману в результаті хімічних реакцій та роботи спеціального електроподрібнювача, для пиття».

Словом, технології б’ють ключем просто з надр вигрібухи, і загалом повз таку феноменальну новину можна було б пройти, не звертаючи уваги, але ця новина має продовження. Справа в тому, що коли з гною отримають джерельну воду, масу, що залишилася, теж не оминуть увагою. До неї додадуть ароматизатори, імітатори смаку, підсолоджувачі чи інші наповнювачі, і ось тобі вже смачне морозиво – пломбір. А якщо мікс буде з інших добавок – та сама ковбаса по 2.20. Хіба це не велич?