Букет, кинутий вчора Кстовським НПЗ Нижньогородської області, знову полетів не туди, куди передбачалося, проте він потрапив у не менш важливе місце, а саме – в сусідню область, де розташована лінійна виробничо-диспетчерська станція (ЛВДС) «Самара». Тим, хто далекий від нафтової промисловості, абревіатура ЛВДС може здатися не такою вагомою, як НПЗ, але все залежить від того, про яку ЛВДС йдеться і про який НПЗ. У цьому випадку можна стверджувати, що розмір таки має значення.
Якщо йдеться про невеликий завод, який переробляє п’ять-сім мільйонів тонн нафти за рік, – це одна справа, а коли йдеться про монстра з обсягом переробки 18–20 мільйонів, – це вже зовсім інша історія. Виведення з ладу такого підприємства безумовно позначиться на ситуації з паливом у регіоні, а можливо, ще ширше. Тим більше коли прилітає по кількох таких заводах у відносно короткий проміжок часу. У тій самій Нижньогородській області, де так яскраво й барвисто горів НПЗ у Кстові, вже вивішено такі оголошення:
А всю неділю в Мережі з’являлися нові й нові відео з чергами на заправках. Вони буквально тиждень тому зникли, як зникли й обмеження на відпуск бензину, але вже все повернулося на своє місце. Відповідно, повернулися вирішайли, що продають місце в черзі, або ж «доставка» бензину, але вже за кінськими цінами. Словом, усе, як вони люблять.
Однак цієї ночі прилетіло по такому об’єкту, який за значущістю, нехай і не «в лоб», але зіставний з НПЗ. Насправді ЛВДС «Самара» – це найбільший у курнику нафтовий транспортний та розподільний хаб, що належить «Транснєфті». Цей об’єкт використовується для приймання, зберігання та подальшого транспортування нафти. Його площа перевищує 216 гектарів, а резервуарний парк включає 71 ємність загальною місткістю понад 1,6 млн кубометрів нафти.
На об’єкті сходяться чотири магістральні нафтопроводи: «Альметьєвськ – Куйбишев», «Калтасинський – Куйбишев», «Нижньовартовськ – Курган – Куйбишев» і «Гур’єв – Куйбишев». Через станцію для подальшого транспортування надходить нафта із Західного Сибіру, Татарстану, Оренбурга та Казахстану. Це вже п’ятий удар по ЛВДС упродовж місяця. До цього дрони атакували станцію 2, 7, 10 та 11 жовтня. Після кожного з ударів на об’єкті спалахувала пожежа. Так, лише 7 жовтня було підтверджено знищення чотирьох резервуарів РВС-50000 та виникнення масштабної пожежі.
З урахуванням того що там спочатку був 71 резервуар, а кожен наліт мінусує одну-дві або чотири ємності, то роботи там – непочатий край. Але якщо тільки за один удар вдається винести одразу чотири резервуари РВС-50000, то це означає, що згоріло близько 200 тисяч кубометрів палива. Про те, скільки резервуарів та іншого обладнання вдалося вразити сьогодні, поки невідомо, натомість публіка викладає в Мережу знімки шикарного стовпа диму, видного кілометрів з десяти як суцільну чорну стіну.
Ну, а місцевий гауляйтер, як завжди, розповідає про нестерпну боротьбу з повітряними цілями й закликає публіку не фотографувати нічого з того, що видно на величезну відстань. Але публіка не може втриматися і все ж таки публікує фото й відео. Щоправда, все це робиться з великої дистанції, а тому нічого роздивитися не вдасться. Видно, що горить бадьоро та життєрадісно, а от що і скільки – дізнаємося згодом. Тим часом загадка, куди полетить букет наступної ночі, набуває дедалі більшої інтриги.