Два кольори (Частина 1)

Автор: anti-colorados

Авторка перекладу: Світлана

№ 1

Зараз у Мережі з’являються все нові дані в епопеї імені товариша Епштейна, і практично завжди акцент робиться трохи осторонь головного питання, а воно важливе і для нас у самій своїй основі. Безліч різноманітних фактів, домислів і рухів у ході цієї епопеї формує щось на кшталт «білого шуму», за яким губляться контури головної проблеми. І, на наш погляд, при читанні поточних повідомлень на цю тему складається враження, що цих контурів уже не видно взагалі. Для того щоб повернутися в точку, звідки їх можна помітити, стисло опишемо ситуацію, що склалася в США просто зараз, щоб вийти на головний момент, який залишається в тіні.

Починати треба трохи не з тієї точки, з якої зазвичай починаються повісті на цю тему, а зовсім з іншої. Якщо подивитися на атрибути американської державності, то там артикулюється те, що населення Штатів вірить у бога. А якщо так, то решта вибудовується навколо тих цінностей, які проповідує християнська церква. У результаті виходить, що сексуальна експлуатація дітей і неповнолітніх – це не тільки кримінальне діяння, а й те, що прямо і жорстко суперечить моральним засадам держави.

До речі, одним із непорушних принципів американського суспільства був суворий обов’язок сплачувати податки. Там навіть є маса приказок на цю тему в стилі: «Ти можеш порушити закон будь-де, і тобі це зійде з рук, але не ухиляння від сплати податків». Всім зрозуміло, до чого це, але повернімося до теми. Зараз Штати демонструють настільки пуританські підходи до всього, що стосується взаємодії статей, що можуть висунути претензії за публікації карикатур, у яких може бути щось оголене. Вже не знаю, як там проходять картини Леонардо чи Тіціана, але особисто я вже не раз стикався з такими вимогами.

Щодо сексуальної експлуатації людей без їхньої волі, це в Штатах вважається чимось однозначно неприйнятним, а якщо йдеться про дітей, то це просто вже за межею того, що суспільство може якось прийняти чи виправдати. І ось Додік вляпався саме в таку історію. Виявляється, дуже довгий час він був споживачем послуг саме такої якості й засвітився в багатьох місцях, де це відбувалося, а також мав дружні стосунки з тими, хто очолював цей бізнес.

Він потрапив під підозру слідчих органів, і загалом одне тільки це мало призвести до вибуху в суспільстві, якщо воно не лицемірило з приводу того, наскільки жахливими є такі діяння. Як виявляється, навіть дуже обґрунтовані підозри в цьому не завадили вважати Додіка порядним пацієнтом і тим більше – тим, кого можна обрати на перший пост країни. Вже одне це вказує на роздвоєння принципів у значної частини населення США. Ви або серйозно боретеся з оголенням у соціальних мережах, або видаєте пацієнтові, якого викривають у цьому, багатомільйонні внески на його виборчу кампанію. Якщо ви робите одночасно і те, й інше, то це виглядає як мінімум дивно, а по суті – взаємовиключно.

І тут починається найцікавіше. Ті, хто топить за Тромба, впевнені в тому, що його підставляють і що насправді він завжди махав ключкою для гольфу, а не іншими фрагментами свого організму. Впевненість ця виникає виключно з його слів, які можна звести до відомої фрази: «Не виноватая я! Он сам пришел!» У моїй практиці була справа, коли дорослий лоботряс у суді розповідав про те, що школярка навмисно спокусила його і незалежно від його волі змусила його здійснювати відомі рухи. При цьому він навіть сльозу пускав.

(Далі буде)